Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова,
Завдяки застосуванню методу ZooMS — мас-спектрометрії пептидів колагену — вченим вдалося ідентифікувати дрібні фрагменти кісток, які неможливо класифікувати звичайними методами. Результати, опубліковані в International Journal of Osteoarchaeology, кардинально змінюють уявлення про те, як харчувалися неандертальці та люди сучасного типу в період середнього та верхнього палеоліту.
Раніше висновки про раціон давніх мешканців печери базувалися лише на великих кістках та зубах, що створювало певне викривлення даних. Зокрема, роль печерних ведмедів була значно переоцінена через велику кількість знайдених зубів, тоді як присутність великих копитних тварин залишалася недооціненою. Новий аналіз колагену 114 невизначених раніше фрагментів дозволив вченим інтегрувати їх у загальну базу з 8 000 решток та отримати точну картину полювання.
Дослідження показало, що стратегія виживання мисливців-збирачів була набагато складнішою та диверсифікованішою. Виявилося, що благородний олень, якого вважали основною здобиччю, був лише частиною ширшого спектра ресурсів. Дані ZooMS підтвердили високу частку великих копитних, чиї кістки були сильно фрагментовані внаслідок інтенсивної обробки людьми. Саме ця ретельна переробка туш (для видобутку кісткового мозку чи виготовлення знарядь) раніше заважала морфологічній ідентифікації видів.
Крім того, вивчення антропогенних модифікацій на кістках (сліди від кам'яних знарядь) підтвердило, що давні люди активно експлуатували різноманітну фауну регіону, адаптуючись до змін довкілля. Технологія ZooMS діє як «біомолекулярний відбиток пальця», що дозволяє точно визначити вид тварини навіть за крихітним уламком, який раніше вважався археологічним сміттям. Це відкриває нові можливості для перегляду колекцій з багатьох інших стоянок Європи.
За словами керівника дослідження Уго Баля Гарсії, такий комбінований підхід дозволяє позбутися історичних упереджень в інтерпретації фауни. Виявляється, що як неандертальці, так і Homo sapiens були надзвичайно гнучкими у виборі здобичі, що було ключовим фактором для виживання у суворому кліматі льодовикової епохи. Вчені наголошують, що саме дрібні фрагменти кісток часто містять найціннішу інформацію про побут та кулінарні вподобання наших предків.
Це дослідження є ще одним кроком до розуміння еволюційного успіху людини. Воно демонструє, як сучасна наука за допомогою аналізу білків здатна «оживити» історію, зафіксовану в тисячолітніх рештках. Кова-Ейрос залишається одним із найважливіших місць для вивчення переходу від неандертальців до сапієнсів на північному заході Піренейського півострова, надаючи нові докази високої інтелектуальної та соціальної організації обох видів.
