Мені завжди подобалася гіпотеза про балтське походження милоградсько-підгірцевської культури, чиї залишки, наскільки я розумію, знаходили і в Обухові. В тому числі на піщаній дюні на в’їзді до міста – території, де майже через 2000 років після них могла бути літописна Лукавиця. Відомі під Геродотовими «неврами» вони «язиками» врізалися в наші території аж до Ходосівки.
Загалом про скіфів в Обухові відомо мало. Одна-єдина стаття про могильник і поселення Обухів-5 біля Вовчого хутора. Там досі є невеликий напівживий курган.
Можливо, скіфськими були кургани біля Яблуневого, один з котрих по дорозі на Григорівку теж доживає останні дні.
Десь читав, шо історично у курганів було 3 вороги:
1. Грабіжники
2. Колгоспи
3. Фермери.
Так чи інакше в документації і картах останніх століть біля Обухова згадується десятка два курганів, не сотні. Але які з них були скіфськими вже не скажеш. Ну і біля Трипілля. Пригадую статтю про жіноче поховання в одному з них, але, знайти не можу.
Менше з тим, трохи світла на питання про цей двіж на наших теренах є у Т. О. РУДИЧ «НАСЕЛЕННЯ ЛІСОСТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ В СКІФСЬКУ ДОБУ».
Спойлер:
1. Лісостепові і степові скіфи це дві РІЗНІ групи.
2. Є підстави вважати, що лісостепові це балти.
3. Сарматська присутність – спорадична.
***
Отже,
Автор тексту виділяє кілька груп жителів нашого лісостепу в «скіфський час». Серед них
ЛІСОСТЕПОВА «ТРИПІЛЬСЬКА ГРУПА»
Йдеться не про енеолітичну трипільську культуру, а про серію поховань скіфської доби з околиць с. Трипілля (а також Бурти, Богданівка) у Лісостепу.
1. Краніологічно входить у ядро лісостепового масиву: довга й відносно вузька висока черепна коробка; менші розміри обличчя, нижчі орбіти, ширший і нижчий ніс, різкіше горизонтальне профілювання.
2. У багатовимірних порівняннях «стає» поряд із іншими лісостеповими серіями (Медвин, Дністровська, Ворсклинська, Посульська, Сейминська) та виявляє північно-західні паралелі (балти, Скандинавія).
***
«БАЛТСЬКА ГІПОТЕЗА»
1. Більшість лісостепових серій скіфського часу статистично збігаються з антропологічними типами Східної Прибалтики (ІІ–V ст. н.е.) і навіть зі скандинавською вибіркою І тис. до н.е.
2. Для України це корелює з поглядами археологів і лінгвістів: балтські гідроніми (Рось, Сейм, Посулля тощо), можливі балто-іранські контакти в Лісостепу; у до-скіфський час частину північних культур також трактують як балтські.
3. Висновок із антропології: лісостепове населення має балтоїдний профіль і формувалося на базі «шнурового» масиву з північного заходу.
***
«ІРАНСЬКИЙ КОМПОНЕНТ»
1. У лісостепових серіях є виняток — Бориспільська група: статистично ближча до сарматів України/Таврії, морфологічно — між сарматами та фіно-уграми. Ймовірне епізодичне проникнення сарматських (або контактних) груп у Лісостеп у скіфську добу (міграції, шлюбні зв’язки, військова служба).
2. Тобто «іранський» (сарматський) компонент у Лісостепу наявний, але не домінантний.
***
ВИСНОВКИ
1. В Україні присутні два окремі антропологічні масиви, що контактують, але, не змішуються: степовий скіфський і лісостеповий, можливо балтський.
2. Лісостеп України у скіфський час показує чіткий північно-західний (балтський) вектор; найкращі паралелі — балти Східної Прибалтики (ІІ–V ст. н.е.) і Скандинавія І тис. до н.е.; генетичні витоки — у «шнуровому» колі.
3. Сарматський слід у Лісостепу — точковий/епізодичний (яскравий приклад — Бориспільська серія), що відображає контакти з іраномовним степовим світом.
4. Загальна рамка: лісостепова зона України у скіфську добу — це не «локальна версія» скіфів Степу, а інший антропологічний масив із домінантно балтоїдним профілем і обмеженими сарматськими домішками.
