Чи змінює самотність наше життя і характер

Джерело: medicalxpress.com

Самотність чи партнерство: новий стандарт?

Хоча шлюб або довготривалі стосунки часто вважаються нормою, дедалі більше людей залишаються самотніми протягом усього життя. Такий вибір може супроводжуватися економічними й медичними труднощами, особливо в старшому віці, коли виникає потреба в допомозі інших.

Нові дослідження, опубліковані в Psychological Science, показали, що одинаки мають нижчі показники задоволення життям і відрізняються за рисами особистості від тих, хто перебуває у стосунках. Це підкреслює необхідність створення соціальних мереж і програм підтримки, адаптованих для одинаків.

Основні відмінності: результати дослідження

Юлія Штерн, старша дослідниця з Університету Бремена, пояснює, що ці відмінності особливо важливі для людей похилого віку, які частіше стикаються з проблемами здоров'я та фінансів. "Вони потребують більше допомоги, яку зазвичай забезпечує партнер," — зазначила вона.

Дослідження включало понад 77,000 європейців старших 50 років і стало першим, що порівняло людей, які ніколи не були в стосунках, із тими, хто має партнерів. Основні висновки:

• Люди, які все життя були самотніми, є менш екстравертованими, менш сумлінними й менш відкритими до нового досвіду.
• Вони також мають нижчі оцінки задоволеності життям.

Як визначали "самотність"?

Раніше дослідження мали різні підходи до визначення статусу самотності:

• Деякі розглядали лише поточний статус.
• Інші брали до уваги, чи були люди коли-небудь одружені або проживали разом із партнером.

Це дослідження чітко розділило респондентів на групи:

• Люди, які ніколи не були в серйозних стосунках.
• Ті, хто раніше мав партнера, але нині самотній.
• Люди, які перебувають у стосунках.

Результати показали, що ті, хто ніколи не мав довготривалих стосунків, мають найнижчі показники екстраверсії, відкритості до нового і задоволеності життям.

Чи впливають стосунки на особистість?

Дослідники припускають, що відмінності в особистісних рисах можуть бути наслідком "ефекту вибору": екстравертовані люди з більшою ймовірністю вступають у стосунки.

Юлія Штерн зазначає, що зміни особистості, спричинені стосунками, є незначними й тимчасовими. Наприклад, навіть якщо екстраверт тимчасово проводить більше часу вдома з партнером, його природна соціальна активність повертається.

Соціокультурні фактори та гендерні відмінності

Дослідження також розглянуло культурні й гендерні аспекти:

• У країнах із високим рівнем шлюбності самотність сильніше впливала на задоволеність життям.
• Самотні жінки виявилися щасливішими за самотніх чоловіків.
• Люди старшого віку більше задоволені самотністю, ніж середнього віку.

Чому це важливо?

Попередні дослідження пов'язували риси особистості, такі як екстраверсія та сумлінність, із здоров'ям і тривалістю життя. Нижчі показники цих рис у одинаків підкреслюють важливість розробки програм, що враховують їхні потреби.

Юлія Штерн рекомендує створювати ініціативи для боротьби з самотністю, які допоможуть одинакам знайти однодумців і побудувати міцні соціальні зв’язки.

"Якщо вони матимуть людей, які регулярно про них дбають, це може значно покращити їхнє життя," — додала вона.

Це дослідження наголошує на необхідності підтримки одинаків, щоб забезпечити їхній добробут у суспільстві, де переважають партнери.