Джерело: phys.org
Басейн Янцзи є домівкою для деяких із найважливіших лісів Китаю, які допомагають запобігати ерозії ґрунту, регулюють запаси води та підтримують біорізноманіття. Як найбільший річковий басейн Китаю, Янцзи також є головним центром водних ресурсів та економічної діяльності, а це означає, що здорові ліси відіграють тут вирішальну роль.
Після масового знеліснення та масштабних повеней, зокрема руйнівної повені на річці Янцзи в 1998 році, Китай запустив великомасштабні програми з висадки дерев для відновлення лісів та зменшення ерозії ґрунту.
Проте, оскільки зміна клімату спричиняє частіші та інтенсивніші поєднання посухи та екстремальної спеки, дослідники хотіли зрозуміти, чи зможуть ці висаджені ліси впоратися з дедалі складнішими умовами, і як вони реагують порівняно з лісами, що виросли природним шляхом. Дослідження було зосереджене на комбінованих явищах «посуха–спека», коли нетипово спекотні та сухі умови виникають одночасно.
Такі події можуть бути особливо руйнівними, оскільки рослини зазнають подвійного стресу: нестачі вологи в ґрунті та посиленої втрати води через листя. Ці комбіновані стреси загрожують не лише здоров’ю лісу, але й ширшим функціям, які він виконує, зокрема накопиченню води та регулюванню стоку.
Результати показали певний компроміс. Природні ліси виявилися спроможнішими протистояти суворим умовам, зазнавши менших пошкоджень під час катаклізму, тоді як висаджені ліси втратили більше рослинності, але відновилися набагато швидше, щойно екстремальна погода відступила.
Висновки, опубліковані в журналі Water Resources Research, демонструють баланс між двома важливими аспектами стійкості лісу: здатністю протистояти пошкодженням під час погодного явища та здатністю відновлюватися після нього.
(Підпис до схеми: Ключові чинники відмінностей у відновленні між природними та висадженими лісами. Джерело: Su et al, 2026).
Йонг Су з Університету Китайської академії наук та його колеги використали супутникові спостереження, щоб порівняти реакцію двох типів лісів за трьома показниками життєдіяльності рослинності: зеленню лісу (наскільки здоровим і густим виглядає рослинний покрив із космосу), фотосинтезом та кількістю вуглецю, що виділяється під час росту.
Катаклізм 2022 року став одним із найсуворіших у басейні Янцзи з 1950 року. Температура піднялася до рекордних позначок, тоді як кількість опадів та вологість ґрунту впали, внаслідок чого понад 90% регіону опинилися в умовах аномальної спеки та посухи.
Під час екстремальної погоди природні ліси виявилися стійкішими в короткостроковій перспективі. Вони зазнали менше шкоди від посухи та спеки — аналіз понад 70% територій показав, що саме природні ліси краще витримували ці умови.
Дослідники припускають, що така вища опірність може бути пов’язана зі складнішою структурою природних лісів. Зазвичай вони складаються з більшої різноманітності видів дерев, які по-різному реагують на посуху та спеку, мають різний вік дерев та багатоярусні крони, що створює різнопланову екосистему, здатну краще амортизувати екстремальні умови.
Натомість штучно висаджені ліси часто складаються з меншої кількості видів та дерев однакового віку. Така спрощена структура робить їх вразливішими до екстремальних умов, оскільки всі дерева реагують на стрес однаково.
Коли дослідники порівняли активність рослинності у 2023 році, висаджені ліси загалом продемонстрували сильніше відновлення, ніж природні. Таке швидке повернення до норми може бути пов'язане з тим, що у штучних лісах часто переважають молодші дерева, які швидко ростуть і здатні стрімко відновлювати вегетацію, щойно знову з’являється вода.
Водночас природні ліси складаються з більших дерев, мають більшу біомасу та складнішу структуру, що допомагає їм триматися під час посухи, але це також означає повільніше відновлення.
Проте наслідки посухи та спеки можуть зберігатися ще довго після завершення екстремальної погоди — явище, відоме як «спадщина посухи» (drought legacy). Цей тривалий вплив може сповільнювати відновлення лісів, впливаючи на такі процеси, як поглинання вуглецю, активність коренів та взаємодія з ґрунтом.
Відновлення не обов'язково означає, що ліс повністю повернувся до свого попереднього стану. Деяким функціям лісу, як-от поглинання вуглецю та підземні процеси за участю коренів і ґрунту, може знадобитися більше часу для відновлення, ніж видимим змінам у листі та зелені крон.
Дослідження підкреслює, що не існує єдиного показника здатності лісу справлятися з кліматичними екстремумами. Воно показує, чому захист природних лісів, що збереглися, залишається критично важливим, навіть попри те, що висадка дерев продовжує бути важливим інструментом для відновлення деградованих ландшафтів.
Дослідники припускають, що покращення різноманітності та структури висаджених лісів допоможе зробити їх стійкішими до майбутніх кліматичних аномалій.
Відхід від монокультурних плантацій (з одного виду дерев) у бік змішаних лісів дозволить поєднати переваги стійкості природних екосистем зі здатністю штучних насаджень до швидкого відновлення.
Оскільки зміна клімату збільшує ймовірність комбінованих посух та спекотних хвиль, розуміння реакції різних лісів ставатиме дедалі важливішим. Ключ до успіху може полягати в усвідомленні того, що обидва типи лісів відіграють різні, але однаково важливі ролі у забезпеченні довголіття лісових екосистем у майбутньому.
