Джерело: phys.org
Узбіччя доріг, багаті на квіти, можуть приваблювати голодних джмелів, але водночас вони можуть бути небезпечними для цих дзижчачих комах — якщо дорожній рух є занадто інтенсивним. Нове дослідження Лундського університету в Швеції вивчало роль, яку відіграють узбіччя для джмелів.
Результати показують, що придорожні смуги можуть бути небезпечним середовищем для комах, які шукають їжу. Для допомоги в роботі команда залучила спеціально навчених собак, які вміють винюхувати гнізда джмелів. Дослідження охопило 60 узбіч доріг на півдні Швеції та порівняло кількість мертвих і живих джмелів уздовж доріг із різною інтенсивністю руху.
«Уздовж доріг із найменшим трафіком ми майже не знаходили мертвих джмелів, але вже за інтенсивності близько 4 000 автомобілів на добу ми виявляли більше мертвих комах, ніж живих», — зазначає Софія Бломквіст, аспірантка Лундського університету, яка очолювала дослідження, опубліковане в журналі Biological Conservation.
Знайдені гнізда джмелів розташовувалися майже виключно на узбіччях приватних доріг без руху або вздовж державних доріг із трафіком до кількох сотень автомобілів на добу. Дослідники дійшли висновку, що саме на таких типах доріг заходи для підтримки джмелів мають найбільші шанси на успіх. Там джмелі активно відвідували квіти, а рівень смертності комах був низьким.
Водночас науковці наголошують, що інвестиції в багаті на види узбіччя не повинні здійснюватися коштом природоохоронних заходів у важливіших середовищах існування.
«Хоча заходи з підтримки джмелів уздовж доріг із низьким трафіком можуть бути цінними, такий тип середовища не слід розглядати як заміну традиційним природним середовищам існування, таким як напівприродні пасовища та сінокісні луки», — каже Бломквіст.
Дослідження мало на меті зрозуміти, як взаємодіють природа та транспорт. Йохан Рідльов, національний координатор із питань біорізноманіття у Шведській транспортній адміністрації, зазначає, що дорожня мережа становить значну частину потенційних середовищ існування для диких організмів у багатьох регіонах Європи.
«Щоб мати можливість використовувати ці зони з користю для біорізноманіття, ми повинні розуміти як можливості, так і обмеження, які вони в собі несуть», — каже Рідльов. «Таким чином, отримані результати є корисними для створення більш стійкої інфраструктури», — підсумовує він.
