Cтирання історичної пам'яті: трагедія церкви на Обухівщині

Джерело: Україна Інкогніта

На жаль, в 1980-ті роки, коли Радянський Союз доживав останніх днів, церква зазнала жорстокого руйнування. Замість того, щоб берегти цю історичну спадщину, окупаційна влада, спільно з колаборантами та манкуртами, вирішила знищити храм.

Використовуючи вибухівку, вони підірвали величну будівлю, перетворивши її на руїни. Це був акт варварства, спрямований на витирання пам'яті українського народу, на знищення його історичних коренів, - розсповіли дослідники.

На щастя, частина церкви встояла, не підкорившись руйнівній силі вибухів. Ці руїни, що й досі височіють над селом, слугують нам вічним нагадуванням про ницість і безглузду жорстокість окупантів.

Вони свідчать про те, що навіть найжорстокіші режими не в змозі знищити дух українського народу. Ми бережемо пам'ять про цю трагедію, про всіх тих, хто постраждав від жорстокості окупантів, і про тих, хто боровся за збереження нашої історичної спадщини.

Михайлівська церква в Уляниках - це не просто зруйнована будівля, це символ стійкості, єднання та незламності українського духу. Її руїни - це вічне нагадування про те, що ми, українці, ніколи не здамося перед навалою окупантів, і що наша історія, наша культура та наша пам'ять завжди залишаться з нами, - додали вони.

Історія Михайлівської церкви в селі Уляники (колишні Гуляники)

Перша церква:

• Дата будівництва першої церкви у селі (тоді воно називалося Гуляники) невідома.
• 1720 року на місці першої церкви збудовано дерев'яний двоверхий храм.
• 1768 року замість цієї церкви зведено новий дерев'яний храм.

Дерев'яна церква 18 століття:

• 1882 року кількість парафіян становила 761 особу.
• Церква мала 38 десятин землі.
• У церковно-парафіяльній школі навчалось 25 дітей.
• Настоятелем був С. Ковальський.

Нова церква 1912 року:

• 1909 року настоятелем храму призначено Анастасія Татарова.
• 1910 року закладено новий цегляний храм.
• 1912 року новозбудовану церкву було освячено на честь Архангела Михаїла.
• Архітектурний стиль - псевдоросійський (синодальний) з елементами неовізантійського.
• 1913 року кількість парафіян становила 1229 осіб.
• Одночасно із церквою збудовано будинок для священика та служби.
• При храмі діяла 1-класна церковно-парафіяльна школа.

Радянський період:

• У радянський час храм було закрито.
• На початку 1980-х років місцева влада вирішила його знищити.
• Частково підірвано вибухівкою, але повністю зруйнувати не вдалося.

Сучасність:

• Відроджено православну громаду.
• Служби проводяться у пристосованому приміщенні.
• Руїни храму розчищено від порослі.
• На місці престолу встановлено хрест.
• Храм потребує відбудови та пам'яткоохоронного статусу.