Джерело: livescience.com, переклад: Хроніки Обухова
Нові дослідження змінюють наше уявлення про походження домашніх котів. Дві незалежні наукові роботи, опубліковані у березні 2025 року на платформі bioRxiv, ставлять під сумнів популярну гіпотезу про те, що коти стали домашніми в епоху неоліту на Близькому Сході. Натомість учені припускають: котів одомашнили набагато пізніше — ймовірно, в Єгипті чи іншій частині Північної Африки.
Досі головною версією була така: близько 10–12 тисяч років тому у «Родючому Півмісяці» (Левант, сучасні Туреччина, Сирія, Ізраїль) люди почали вирощувати зерно — і це привабило гризунів. Коти, в свою чергу, прийшли за гризунами, а люди прийняли їх як корисних "помічників".
Аргументом на користь цієї теорії була знахідка кота, похованого біля людини на Кіпрі близько 9500 років тому. Однак нові генетичні дані змушують засумніватися в цьому сценарії.
У першому з нових досліджень вчені проаналізували ДНК котячих решток, знайдених у Туреччині та Європі віком від 11 000 до 2 300 років. Виявилося, що це були європейські дикі коти (Felis silvestris), а не предки сучасних хатніх мурчиків. Ці коти гібридизувалися з африканськими дикими котами (Felis lybica), але не були одомашненими.
«Ці коти не були домашніми улюбленцями. Їх утримували для їжі, хутра або жертвоприношень», — пояснив Марко Де Мартіно, палеогенетик з Римського університету Тор Вергата.
Друге дослідження зосередилося на археологічних та культурних свідченнях. Найбільше матеріалу про одомашнення котів походить з Стародавнього Єгипту, де вони зображуються на фресках, муміфікуються і пов’язані з культом богині Бастет — покровительки родючості, захисту й домашнього вогнища.
Деякі науковці вважають, що масове вирощування котів для релігійних ритуалів, зокрема муміфікації, могло запустити процес справжньої одомашненості.
Наразі аналіз ДНК муміфікованих котів із Єгипту ще не дає точних результатів. Але найближчі генетичні родичі сучасних домашніх котів — дикі коти з Тунісу. Це дозволяє припустити, що Західна Північна Африка — ще один можливий центр одомашнення.
«Єгипет залишається найімовірнішою батьківщиною домашніх котів — хоча ми досі не маємо чітких генетичних доказів», — зазначив Де Мартіно.
Імовірно, домашні коти поширилися на північ з Єгипту через торговельні маршрути. У Британії перші залишки домашніх котів датуються пізнім залізним віком, а масове розселення відбулося вже за грецької та римської епох.
Тож замість дружньої історії про взаємовигідне партнерство у стародавніх селах, нові дані свідчать: перших котів не гладили — їх варили або носили на собі. І лише значно пізніше вони зайняли почесне місце на наших колінах.
