Дослідник показав поховання останніх власників Кагарлицького маєтку: виявляється, вони збереглися

Так означив серію світлин Володимир Галайдюк в групі КУЛЬТУРНИЙ СПАДОК ОБУХІВСЬКОГО РАЙОНУ, передають Хроніки Обухова.

За його інформацією:

• Михайло Іванович Чертков походив із давнього (відомого з XVI ст.) дворянського роду. На військовій службі з 1848 р. Брав участь у Кримській і Кавказькій війнах. Командував 79-м Куринським піхотним полком (існувала навіть полкова пісня «Спомин про генерала Черткова»). В 1861 р. був призначений воронезьким військовим губернатором.
• Ольга Іванівна, уроджена Гулькевич-Ґлєбовська, з родини хрещених євреїв. В 1857 р. у Махнівці, Бердичівського повіту Волинської губ., вона вінчалася зі штабс-ротмістром Андрієм Васильовичем Верещагіним. В 1861 р. А.В. Верещагін вийшов у відставку і став дворянським засідателем губернської палати Воронезького цивільного суду. Верещагіни мали двох дітей – Василя і Марію (дані з генеалогічних джерел). До речі, пані Ольга ніколи офіційно не змінювала прізвища, залишаючись Гулькевич-Ґлєбовською.
• В період, коли М.І. Чертков перебував на посаді воронезького військового губернатора, Ольга Іванівна – пані розумна і оригінальна, ще й справжня красуня, зачарувала генерал-майора так, що той, фактично, «відбив» її у чоловіка та сам одружився близько 1864 року. Сучасники говорили, що дружина вертіла ним, як хотіла. В 1864 – 1867 рр. Чертков був волинським військовим губернатором.
• У 1868 – 1874 рр. він уже наказний отаман Війська Донського. Пізніше, перебуваючи в тривалій відпустці, за умовлянням дружини, в 1875 р. він придбав у Земельному банку Кагарлицький маєток. В 1877 р. М.І. Черткова призначили в. о. київського військового губернатора (затверджений наступного року). На посаді він відзначився самодурством, "українофобією" і скандалами. З
• лі язики говорили, що губернією керувала Ольга, а не він. В 1881 р. Чертков був "почесно усунутий" із посади, потім перебував у складі Державної ради. В цей період часу Черткови, переважно, й займалися справами Кагарлицького маєтку. В 1901 р., вже за Миколи ІІ, М.І Чертков був призначений варшавським військовим губернатором. Помер у 1905 р., на лікуванні, за різними даними – чи то в Парижі, чи то в Баден-Бадені.
• Ольга Іванівна повернулася до Кагарлика, де й померла в 1912 р. Черткови мали двох спільних доньок – Олену (в заміжжі графиня Толстая) і Тетяну (за чоловіком княгиня Ґаґаріна). Обом вдалося успішно емігрувати за кордон після 1917 р. Родина Черткових залишила значний слід в історії Кагарлика. За їх господарювання тут був модернізований цукровий завод, збудовані цегельні, лікарня, аптека, школа, житлові будинки для робітників, млин, облаштований існуючий до того парк Тарновських/Трощинських.

До поховального комплексу на Ольжинському кладовищі Кагарлика входять ще дві могили. Одна – Олени Верещагіної (1885 – 1892), друга – Сергія Андрійовича Верещагіна (1862 – 1911).

Рік народження С.А. Верещагіна припадає на період, коли Ольга Іванівна була заміжня за Андрієм Верещагіним.

У той же час, загальноприйняте в генеалогії ім’я їх спільного сина – Василь.

По-батькові дівчинки О. Верещагіної з напису невідоме, а за датою народження – чи не могла вона бути онукою О.І. Черткової? Така от цікава історія, - додав він.