Пошук

Глечик, тиквач і макітра

Глечик, тиквач і макітра

Мене ніколи особливо не цікавили народні ремесла, крім, можливо, лубка. Втім, останнім часом я намагаюся подолати в собі іронію по відношенню до архетипів і артефактів 19 ст, оскільки розумію, що призабуті сьогодні народні промисли здатні зіграти свою роль в процесі ребрендингу міста, котрий можна окреслити як MAKE OBUKHIV GREAT AGAIN.

Йдеться про поновну актуалізацію локального культурного коду, в Обухові зафіксованого у рушнику, котрий поволі набуває статусу територіального бренду.

Тим цікавіше було ознайомитися з "обухівською" частиною праці Олександри Данченко "Народна кераміка Наддніпрянщини" за 1969 рік.

Обухів не Дибинці і не Опішня, але ще відносно нещодавно обухівська кераміка мала окремі, дещо відмінні від сусідів, риси. Риси, котрі за певних умов можуть свідчити про питому автентичність місцевої продукції.

Читайте також:

Тексту про Обухів не дуже багато, але і він викликав кілька питань:

  • Ти знаєш, шо таке тиквач, Олекса Правдич?
  • Чи є у твоїй безсмертній калєкції образчики мистецтва з хартленду Середньої Наддніпрянщини, Обухівського хіатусу?
  • Ну і третє. Цікаво, у кого в Обухові є ці магічні артефакти із запечатаними в них духами попередніх епох і поколінь.

ПС. Раптом когось зацікавило глибше, ось посилання (http://surl.li/bgaia)

Глечик, тиквач і макітра
Глечик, тиквач і макітра
Глечик, тиквач і макітра
Глечик, тиквач і макітра