Йдеться про локацію з "Книги підкоморського суду", котра, втім згадується лише один раз. Називається вона МУРУЛ ("...под городисчем названым Мурулемь...") і знаходилася згідно з описом між Білоцерківськими, Обухівськими і Ольшанськими (Вільшанськими) "добрами".
Власне кажучи, я приблизно увляю собі шо таке "городище" в різні історичні періоди ("Лукавиця з городищем", пр) але не дуже сильно чим воно могло бути наприкінці 16 - поч. 17 ст.
Крім того, цікава етимологія слова. Мені нічого крім "мурувати", "мурований" в голову не приходить. ШІ каже, що "мурул" це діалектичне "незграбний". Але, я йому не вірю.
Відтак я полишив пошук наукових реквізитів явища і зосередився на художніх, алюзивних.
На виході колаборації з нейромережею вийшли нічні руїни старої фортеці, заселені привидами попередніх жителів і тому подібною фауною української ночі.
Жодного поспіху. Малюємо образивну карту обухівської фентезі крок за кроком.
