Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Головною перешкодою для вивчення Homo erectus завжди була відсутність молекулярних даних. ДНК у таких давніх зразках зазвичай не зберігається, а традиційні методи аналізу білків вимагали руйнування рідкісних експонатів. Команда під керівництвом ФУ Цяомей розробила мікроруйнівний метод кислотного травлення, який дозволяє витягувати молекулярну інформацію з зубної емалі, не пошкоджуючи морфологію зуба.
Дослідники ідентифікували дві ключові мутації в білку емалі AMBN, які змінюють наше розуміння еволюції:
Мутація AMBN-A253G: Раніше невідомий маркер, який був знайдений у зразках з усіх трьох локацій. Це доводить, що Homo erectus на величезних територіях Східної Азії 400 000 років тому належали до єдиної еволюційної популяції.
Варіант AMBN-M273V: Раніше цей білок вважався унікальним маркером денисівців. Однак виявлення його у Homo erectus свідчить про те, що цей генетичний код потрапив до лінії денисівців через змішування, а потім був переданий сучасному населенню Південно-Східної Азії та Океанії.
Це дослідження надає перші молекулярні докази того, що Homo erectus не просто зникли, а залишили свій генетичний слід у сучасному людстві через денисівську лінію. Вчені фактично відновили ланку «глибокого генетичного зв'язку», який раніше існував лише на рівні теорій.
Окрім еволюційних висновків, робота заклала фундамент для нового інструментарію палеопротеоміки. Вчені розробили методи визначення статі давніх гомінідів за специфічним чоловічим білком емалі AMELY та створили систему перехресної перевірки даних за допомогою мас-спектрометрії. Ці інструменти дозволять систематично досліджувати еволюцію людини на часових проміжках, де аналіз ДНК є безсилим.
