Джерело: medicalxpress.com, переклад: Хроніки Обухова
Дослідження, опубліковане в журналі Nutrients, руйнує міф про універсальність дієт, доводячи, що метаболічна відповідь на голодування у 20-річному віці кардинально відрізняється від реакції організму 60-річної людини. Головна небезпека полягає в тому, що значна частина втрачених кілограмів припадає на м'язову тканинну (худу масу), а не на жир, причому в окремих випадках втрата м'язів сягала катастрофічних 65%. Таке стрімке слабшання є особливо небезпечним для літніх людей, які й так природно втрачають м'язову масу з кожним роком.
Щоб запобігти цьому руйнівному ефекту, експерти настійно рекомендують поєднувати обмеження в їжі із силовими тренуваннями та підвищеним споживанням білка. Дослідження доводять, що поєднання інтервального голодування з аеробними або силовими навантаженнями дозволяє ефективно спалювати виключно жир, повністю зберігаючи структуру м'язів і захищаючи силу організму. Наприклад, схема голодування через день у парі зі спортом забезпечила піддослідним чисту втрату 5 кг жиру без жодного грама втрачених м'язів.
Ще одним неприємним сюрпризом для вчених стало загальне зростання рівня «поганого» холестерину (LDL-C) в більшості вікових груп після курсу голодування, що суперечить багатьом попереднім медичним переконанням. Незважаючи на загальне покращення показників цукру в крові та тригліцеридів, повсюдне підвищення рівня холестерину змушує лікарів бити на сполох та наполягати на постійному моніторингу ліпідного профілю пацієнтів.
У підсумку вчені наголошують, що інтервальне голодування не є панацеєю від усіх хвороб, а лише гнучким інструментом, який потребує індивідуального налаштування. Поки наука шукає способи остаточно нівелювати стрибки холестерину та втрату маси, людям старшого віку слід ставитися до дієт з обережністю: обов'язково додавати до раціону якісний білок, відвідувати тренажерний зал та регулярно здавати аналізи крові.
