По суті виловленого в морі спогадів Олексія Русана 1943 року народження.
1. термін "Стром'ячка", котрий він вживав як локацію по дорозі на Київ не що інше як місцевий діалектичний атавізм від "Стримятичі" - озеро, селище, урочище з "Книги Підкоморія" 16-17 ст, до певної міри легендарне і знищене відносно недавно місце в районі Таценок.
2. розповідь про бункери громадської оборони за рад. часів, - величезні підземні, справжні укриття на території колишніх панських обійсь Бердяєвих - Горчакових в Обухові. Мене, попри інше, зацікавило чи при їх будівництві були використані раніші панські льохи тощо.
3. згадки про надзвичайно довгі печери в районі гаражів біля "картонажки". Саме вони наштовхнули мене на цілком робочу гіпотезу про обухівські "печери". Вона проста: перекази про "печери" сконцентровані в двох місцях: 1. район Автостанції 2. пойма Кобрини. В обох є спільне - і там, і там в 19 столітті були цегельні заводи. А значить, можливо, "печери" - це пізніше фольклоризовані шурфи, шахти і тд.
4. не погодився я з його версією про те, що Обухів був заліснений в природній спосіб після того, як місцевому люду стало невигідно тримати худобу, котра до того виїдала всю рослинність. Втім, в якості додаткового фактору до моїх "ленінських лісів" вона цілком годна, оскільки функціональна.
4. Я вже знав з його раніше почутих слів де був Панський сад (фруктова і декоративна частини) і Панська гора; не знав, де мали будувати гірськолижний трамплін; де на Автошколі було футбольне поле і шо цег. заводів було там два тощо.
***
Дякую, Олексіє Макаровичу за вечірній тріп.
Дякую, Тамара Аркадіївна за те, що терпіли мене в школі і вчора.
Дякую, Олена Кукліна за фото обухівського змія (чи ігуани?) і непідробний інтерес до візуальної складової міста.
***
Обухів - це змій. Геологічно, метафізично, метафорично.
А ті, хто вивчає його в той чи інший спосіб - хвіст, котрий ховається в тінях обухівських вечорів.
