Другий мені здається апріорі нежиттєздатним, позаяк ми орієнтуємося на примат "чорноморського" шляху, а поляки - "балтського". Ми на Київську Русь, вони - Річ Посполиту.
Наростання українофобії в Польщі свідчить про те, що геополітичні візії закінчуються на банальному політичному циклі. Саме він диктує реальні, не романтичні інтереси місцевих еліт. Котрим, чомусь здається, що приниження майбутнього союзника під час війни це нормальна патріотична і християнська позиція.
Нормальна патріотична позиція це польські батальйони перекачаних тестостероном "конфедерацій" на Донбасі. Бити українських дітей і жінок малокорисно в процесі формування майбутніх союзів.
Ну і головне,
1. Так, Польща ДУЖЕ допомогла нам в 2022 (і паралельно переозброїлася сама)
2. Так, Польща прихистила кілька мільйонів українців (і паралельно зупинила власну депопуляцію і приросла якісним людським капіталом).
Але, новітньої американської зброї і десятків тисяч українських підприємців-платників податків виявилося мало.
Крім логістичного і тд контролю захотілося культурного, символічного.
Бо виявляється, вони пам'ятають Волинь.
Не Сангринь, "Віслу", козацькі повстання і купу всього іншого.
Не польські повстання 19 ст з її гаслом "За нашу і вашу свободу", повністю проігноровані українськими селянами.
Не те, шо пам'ятаємо ми.
Бо всі шось пам'ятають - тільки не те, що треба.
Цікаво, чому?
