Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Мануель Ніколас із Національного управління лісового господарства Франції пояснює, що дерева регулюють власну температуру через транспірацію, випаровуючи вологу через мікроскопічні пори в листі — продихи. Проте за умов критичного дефіциту води рослини закривають ці пори, щоб зберегти вологу, що автоматично зупиняє процес фотосинтезу. Без вироблення необхідних для життєдіяльності цукрів дерево починає фактично голодувати і з часом повністю виснажується.
Іншою небезпечною стратегією, особливо для дерев із глибоким корінням, є спроба тримати продихи відкритими якомога довше для охолодження. У таких ситуаціях виникає ризик так званої газової емболії: через надмірну спеку повітряні бульбашки потрапляють у судини рослини і повністю блокують циркуляцію соків від коріння до крони. Коли емболія вражає забагато каналів, дерево миттєво гине від повного зневоднення.
Масштаби екологічної катастрофи вже є помітними неозброєним оком у знаменитому французькому лісі Фонтенбло, де зафіксовано масове скидання гілок та листя. Офіційні урядові дані свідчать, що рівень смертності дерев у Франції за останнє десятиліття зріс удвічі через стрімке глобальне потепління. Поточні кліматичні зміни змушують екосистеми адаптуватися за лічені роки до умов, які раніше формувалися протягом тисячоліть.
Завдяки тривалим спостереженням дослідники помітили, що навіть у межах однієї ділянки суміжні дерева реагують на тепловий стрес по-різному через досі не вивчені генетичні особливості. Водночас деякі середземноморські види, наприклад кам'яний дуб, демонструють значно вищу стійкість до посухи завдяки дрібному шкірястому листю з водонепроникним покриттям. Згідно з прогнозами екологів, близько 30% нинішніх європейських видів дерев можуть повністю зникнути до 2050 року.
Захистити дику природу від глобальних хвиль спеки практично неможливо, тому головним завданням лісівників стає штучна допомога екосистемам у трансформації. Наразі науковці намагаються вирахувати, які саме породи зможуть вижити у значно жорсткішому кліматі через сто років. Розуміння цих механізмів та висаджування стійкіших південних видів є єдиним способом зберегти лісовий фонд Європи для майбутніх поколінь.
