Згідно з нею, наша Середня Наддніпрянщина це МІДГАРД ("серединний світ", "світ людей"). Її ж серце - це т.зв. Київське плато, поорана ярами і горами вузька, постльодовикова смуга лесових порід вздовж правого, високого берега Дніпра.
В Обухівському районі на ньому, наче на намисті нанизані селища від Ходосівки, Безрадич, Обухова і Трипілля до Витачева, Стайок і Ржищева.
"Гори" - ця основа фен-шуя Київського плато переповнені історичними слідами людської присутності, в тому числі духовної. Не беруся судити за дохристиянський період, але, в 19 столітті ще можна було вичленити ДВА ДУХОВНІ ПОЛЮСИ цього простору. Принаймні, для тогочасного люду.
Цей нарис про монастир, котрий як значна кількість інших подібних закладів був зруйнований у 1930-х.
Але, котрий, на відміну від обухівських церков, лишився у пам'яті у вигляді світлин.
Таких як ці з колекції РЕМ 1903 року.
