Вони вийшли з тіні держави, перестали бути “невидимими людьми”. І водночас потрапили до іншої халепи — ринку, на котрому їх обмежені з огляду на інвалідність навики виявилися малоконкурентними у порівнянні з тими, хто не мав функціональних обмежень.
Цього року Обухівський УТОС (Українське товариство сліпих) відзначає 61-річницю з часу свого утворення.
***
ТРОХИ ІСТОРІЇ
За словами свого очільника Віктора Михейовича Геліпервинна організація учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих в Обухові зареєстрована ще в 1957 році.
В 1962 роцівідбувся перший випуск продукції, в 1963 — осередок отримав офіційний статус, провів перший концерт.
Тоді підприємство якщо не процівітало, то, принаймні, не бідувало. Причина: значною підмогою були державні замовлення, які дозволяли працювати аж у 3 зміни.
Ймовірно, завдяки їм в УТОСу з’явилися свій цех з переробки пластмас, котрий на початку 90-х дозволяв забезпечувати роботою біля 400 чоловік.
Згодом їм кількість зменшилася до 120. Зараз, як стверджує Віктор Михейович, на підприємстві працює біля 100 чоловік, з них 70— люди з інвалідністю, в першу чергу, по зору.
Втім, як і тоді УТОС:
Я працюю вже 47 років: 20 років був заступником, вже 20 - керівником.
Нашу продукцію можна придбати на виробництві на “Лікарні”. Ще є “точка“ на ринку неподалік. Крім того, оптом забирають підприємці, - на Зах. Україну, Одесу, - розповідає він.
ПРОБЛЕМИ
Звичайно, є і проблеми. Одна з них — відсутність поточних замовлень з місцевої “картонажки”.
Викручуються, так мовити, як можуть.
Наші люди живуть поруч у будинку. Крім того, у нас є гуртожиток. Допомагають благодійники: Материнське серце, БО “Хуманейд”, Асоціація захисту прав людей з інвалідністю в Україні. Ще — міська рада, РДА, особливо з продуктам на початку війни, - продовжує він.
Крім виробничого цеху у підприємтва є зауважений вище гуртожиток, невелика бібліотека, міні-музей, “ларьок” на ринку, самодіяльний хор і навіть таке актуальне зараз підвальне укриття.
Ще одна проблема— це відсутність державної підтримки, котра дзюрчала тонким потічком і ось вже 2 роки як пересохла. Відтак, скорочення замовлень, проблеми з пошуком нових і відсутність державної підтримки ставлять обухівський УТОС у край несприятливі умови існування.
ЇХ РІШЕННЯ
Втім, навіть в них вони не складають руки і шукають себе як у бізнесі, так і в культурі.
До першого відноситься переробка кришечок з пластмасової тари, котру підприємство приймає по ціні 15 грв. за кілограм.
Принести їх можна або ж на “Лікарню”, або до однієї з палаток “Материнського серця”.
Про підтримку з боку останнього Віктор Михейович наголошує окремо. Каже, що якби обухівська Вторсировина, приміром, ділилася кришечками, УТОС міг би переробляти не одну тонну.
КУЛЬТУРА
Гордість УТОСУ — його хор. Саме він готується до відзначення 61 річниці з дня утворення підприємства вже за кілька днів — 1 червня.
Працюємо над програмою, в репертуарі у нас патріотичні пісні, пісні про війну, про Україну, про рідну землю, - розповіла завклубом УТОСу Тетяна Вишневецька.
Під час невеликої екскурсії вона показує костюми хору “Світанок”, бібілотеку, в котрій також є твори обухівських незрячих поетів: Геннадія Горового, Наталі Шкирінкової.
Є куточок старожитностей, серед котрих можна знайти старі ночви, рушнички, горшечки...
***
Попри економічні негаразди, відсуність підпримки та війну з окупантами обухівський УТОС живе. Можливо, не так як міг і точно не так — як хотів би. Але, у всіх бувають злети і падіння.
Ми ж вважаємо, що інклюзивна громада — сильна громада, а Обухів — місто спільної долі, в котрому не повинно бути “невидимих людей”.
Відтак йдемо, але обіцяємо повернутися. На концерт в РЦКіД 1 червня.