***
«МІДГАРД»
Станом на сьогодні є два способи вивчення історії.
1. Дедукція: країна – регіон – місто – село
2. Індукція: село – місто – регіон – країна
Очевидно, що другий спосіб незрівнянно важчий, а відтак практично відсутній в нашій історіографії.
Більше того, ми маємо історію території, країни, народу. Можна знайти історії міст і навіть сіл. Чого не скажеш про історію регіонів, а тим більше – мікро-регіонів.
До останньої я зараховую, приміром, історію долин річок Стугна і Красна і їх межиріччя.
1. Верхньої течії (Васильків)
2. Середньої (Обухів – Германівка)
3. Нижньої (Українка – Трипілля)
Саме вони є нашої ойкуменою, нашим «мідгардом», цей відтинок лісостепу від Василькова до Трипілля.
Територією, котра присутня як маркер, але, відсутня як окрема історія. Історія «вічного фронтира» між лісом і степом і спроб його подолати.
***
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ
Один з найкращих авторів, що торкається питання реліктової дніпрової заплави від Віти-Поштової до Українки – Леонід Добровольський.
Саме його праці і карти початку 20 ст. допомогли мені зрозуміти надзвичайно важливе питання нашого краю – долину Дніпра на південь від Києва.
Отже, що писав про неї, Стугну, Обухів, Українку, Трипілля і дороги до них з Києва автор в 1920-х.
***
ДОЛИНА ДНІПРА
Долина Дніпра на південь від Києва характеризується зміною напрямку течії з меридіонального на південно-східний. Починаючи від гирла річки Либеді, річище Дніпра поступово відходить від правобережних висот (так званої «стінки»), утворюючи клиноподібну просторінь.
1. У північній частині Дніпро утворює весняну протоку вздовж Лисої гори, Китаївську затоку та протоку Коник, що обмиває Жуків острів.
2. Далі на південь розташовані значні водойми, такі як озера Заспа та Конча.
3. Долина розділена Київо-Трипільським шляхом на дві частини: східну низову (луки, що затоплюються під час повені) та західну (вищі дюнні поклади, вкриті бором).
4. Відстань від Дніпра до правобережних висот біля гирла Стугни становить приблизно 12 верст.
***
РІЧКА СТУГНА
Стугна є однією з трьох найважливіших річок (разом із Дніпром та Ірпенем), що формують природний «київський трикутник».
1. Вона тривалий час слугувала південною етнографічною та політичною межею краю, відокремлюючи київське Полісся від «Степу».
2. Долина Стугни має чітко виражений горбистий рельєф, а в пониззі річка є досить заболоченою.
3. Хоча Стугна зараз маловодна (крім весняного періоду), у давнину вона мала стратегічне значення: вздовж неї проходили оборонні лінії, зокрема Змієві вали, що починалися біля Трипілля та Безрадичів.
***
ДОРОГИ З КИЄВА НА ПІВДЕНЬ
Південний напрямок сполучення Києва з іншими регіонами визначався природним рельєфом плато вододілу Ірпеня та Віти. Головними шляхами в наші краї були три:
1. Київо-Васильківський шлях: за хутором Красний Трактир він розгалужувався на поштовий тракт (через Поштову Віту) та давніший «великий шлях» через Хотів
2. Київо-Обухівський тракт: проходив вздовж західного краю «острівної» просторіні понад передгірним болотом.
3. Київо-Трипільський шлях: пролягав по дюнному кряжу, розділяючи наддніпрянські луки та лісову зону.
***
ОБУХІВ
У джерелах Обухів згадується переважно як орієнтир для транспортних шляхів та географічного зонування:
1. Через територію проходив Київо-Обухівський тракт, який перетинав річку Стугну біля Нових Безрадичів.
2. Заболочена влоговина, що тягнеться вздовж правобережних висот, закінчується саме в районі Обухова.
3. На початку XX століття (з 1918 року) планувалося будівництво під’їзної залізниці, яка мала проходити через Обухів до Києва.
***
ЗЛОДІЇВКА
Злодіївка (яку також називали Столипіне) розташовувалася на південному краї досліджуваної Добровольським території:
1. Село містилося на дніпровському прибережжі біля місця впадіння Стугни в Дніпро.
2. Перед революцією Злодіївка почала розвиватися як дачна місцевість.
3. Згідно з проектом 1918 року, у селі мала бути побудована залізнична станція нової під’їзної лінії.
***
ТРИПІЛЛЯ
На основі наданих документів можна виділити такі основні відомості про Трипілля та його роль у історичній топографії Київщини:
1. Воно є південно-східною вершиною «київського трикутника» — території, обмеженої річками Дніпро, Ірпінь та Стугна.
2. Відстань від Києва до Трипілля навпростець становить менше 40 верст, проте через колінкуватий характер течії Дніпра водний шлях становить понад 50 верст.
3. Саме від Трипілля, згідно з дослідженнями Антоновича, бере початок ліво-стугнянський Змієвий вал.
4. Цей вал тягнеться від Трипілля та Безрадичів до Василькова і далі до хутора Хлібча.
