ЖЕРТВЫ СНАРЯДА
ОБУХОВ. В урочище «Онисковы степи», Обуховского района, пятеро пастухов нашли в болоте снаряд. Мальчики пытались топором разобрать снаряд, который взорвался и убил всех детей на месте.
***
В першій йдеться про топонім «Ониськові степи». Впевнений, ніхто в Обухові ніколи не чув про нього. Не чув і я. Не бачив і не читав. Що це значить? По суті, все теж.
1. Значна кількість обухівських топонімів має відантропонімну, присвоювальну форму і вказує на умовного власника (Обухів, Педина і тд).
2. Значна кількість топонімів схожа на метеликів, що живуть один сезон (одне покоління) і помирають разом з ним.
3. Очевидно, що «Ониськові степи» складаються з 2-х частин: чиї і що. І якшо чиї питання третє, то що – інтригує. Хоча би тому, що сто років тому в Обухові все ще оперували самим терміном «степ». Не факт, що це була його незаймана форма. Але те, що відрита рівнина називалася «степом» свідчить про лексичну і семантичну відмінність тогочасної мови.
4. По суті ж йдеться про те, що зараз називають «полем». Можливо в часи, коли самоідентифікація «хлібороб» (згідно з документацією РАГСів 1927 року) була органічною, понятійно «степ» (лугова частина урочища) відрізнявся від «поля», котре мало утилітарні і господарські риси. Хоча, до слова, той же Косинка часто ототожнює їх і за основу, здається, брав розмір. Поле – менше, степ – більший, але і там, і там – пшениця.
***
ПОДЖОГИ НА СЕЛЕ.
ОБУХОВ. В последнее время участились в Обуховском районе пожары, возникающие, главным образом, от поджогов. В с. Копочово, на усадьбе П. Бахмоцкого возник ночью пожар. Бахмоцкий, испугавшись дыма, выбежал во двор, но были ранен выстрелом из обреза. Пожар привлек внимание соседей, и горевшее помещение не полностью сгорело. Это вызывает подозрение, что пожар возник от поджога. Ведется строгое расследование.
***
Село «Копочово» це та сама рос. форма що і Обухово, Романково і тд. Крім гидотного звучання воно вкотре вказує на те, що у світі топонімів все змінюється наче при Дворах Хаоса в «Хроніках Амбера».
Більше того, немає ніякого таємного звучання, походження із священного санскриту чи слів мегакорінної бабки, котра вже точно правильно вимовляла слова, не те шо понаїхавші елементи.
Є зафіксоване тоді-то, тим-то, таке-то і тд слово, котре має чіткі лексичні, семантичні і тд ознаки СВОГО часу. І якщо у оф. документації написано так-то, то саме ця версія є правильною. Тому шо основою кодифікації топонімів є документальна фіксація сучасниками, а не згадки (чи видумки) наступниками.
Тому якщо у 18 столітті прізвище чи назва місцевості відрізняються від 19, а у 19 від 20, а у 20 від 21 – це не значить, що серед них є неправильні. Це лише свідчення «морфологічної еволюції». Хоча «Копочово» звучить гидко, погоджуюся.
