Його дослідження доводить: хоча в африканських річках цей біологічний фільтр працює активніше, ніж у бельгійських, його потужності все одно недостатньо, щоб компенсувати зростання викидів метану через глобальне потепління та забруднення нітратами.
Результати роботи опубліковані в журналі Science Advances.
Метан ($CH_4$) — другий за потужністю парниковий газ після вуглекислого ($CO_2$). Річки є одним із головних джерел його потрапляння в атмосферу: на них припадає близько третини всіх метанових викидів від сільського господарства — галузі, яка робить найбільший внесок у накопичення цього газу.
Обсяг викидів з річок — це результат балансу двох процесів:
Метаногенез (утворення): мікроорганізми у донних відкладах та ґрунті виробляють метан як продукт свого метаболізму.
Мікробне окиснення (поглинання): спеціалізовані бактерії «їдять» метан, використовуючи його як джерело енергії та біомаси, перш ніж він виділиться у повітря.
Оскільки метан є енергоємною молекулою (саме тому ми використовуємо його як природний газ у побуті), він є ідеальною «їжею» для цих бактерій.
Альберто Борхес вирішив детально дослідити, як саме працює цей біологічний запобіжник.
«Ми порівняли річки в Бельгії та Африці, щоб зрозуміти різницю в активності бактерій. Виявилося, що в африканських річках метан окислюється набагато інтенсивніше. У бельгійських водоймах цей процес пригнічений: через суцільну забудову та зміцнення берегів бактерії з ґрунту майже не потрапляють у воду. Додатковим ударом стало масове розмноження азійської кошиковиці — чужорідного виду молюсків-фільтраторів, які буквально виїдають корисну мікрофлору», — пояснює науковець.
Крім того, дослідження показало, що у витоках річок (у верхів'ях) окиснення метану перебуває на дуже низькому рівні. І це критично, адже саме верхів'я відповідають за левову частку всіх річкових викидів метану у світі.
Висновок науковця невтішний: очікуване зростання утворення метану через потепління та евтрофікацію (забруднення добривами й нітратами) не вдасться зупинити за допомогою бактерій.
Природний фільтр просто не впорається з такими обсягами — тим паче, що людство продовжує нищити його власноруч через інженерне перепланування берегів та завезення інвазивних видів тварин.
