джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Дослідження архівів Ватикану показує, що в Авіньйоні, де папство базувалося більшу частину XIV століття, жінки були невидимими, але важливими працівницями. Вони шили й прали одяг для папи, виготовляли церковні орнати та навіть отримували офіційні виплати – хоча їхні зарплати часто забирали чоловіки.
Між 1364 і 1374 роками у фінансових звітах Ватикану зафіксовані імена жінок, які прали одяг для папи та його двору. Серед них – Катрін, дружина Гійома Бертрана, та Бертранда з монастиря Святого Духа. Вони доглядали за папським текстилем після виборів нового понтифіка та під час великих свят.
На відміну від більшості робітниць, їхні імена залишилися в документах, що рідкість для того часу. Проте згодом записи стали менш детальними, і жінки часто згадувалися лише як «дружини» чоловіків, які отримували зарплату за них.
Архіви свідчать, що жінки у XIV столітті становили близько 15% власників домогосподарств у папському місті. Серед них були пекарки, золотарки, торгівчині рибою та м’ясом, зброярки, аптекарки та власниці лазень.
Деякі лазні також слугували борделями – проституція була легальною та контролювалася церквою. Наприклад, Маргарита де Порселуд платила податки за своє житло єпископу, а дочка банкіра Маргарита Бусаффі володіла борделем у місті. У 1337 році світська влада навіть збирала щотижневий податок із повій, хоча Папа Інокентій VI скасував цей збір у 1358 році.
Церква намагалася «реформувати» повій, перетворюючи їх на черниць. В Авіньйоні був монастир «Репантес», де жінки з секс-індустрії приймали обітницю й жили за суворими правилами.
Однак вони не були безправними: у 1384 році черниці подали петицію до папського казначейства з вимогою виплатити заборговані пожертви – і отримали гроші. Це була нечувана подія, адже середньовічні жінки рідко мали можливість домагатися виплат через суд, тим більше від самого папи.
***
Хоча жінки залишалися в тіні офіційної історії церкви, вони відігравали ключову роль у папському Авіньйоні. Від пекарок і прачок до власниць борделів і підприємливих черниць – вони були частиною життя середньовічного релігійного центру, навіть якщо історія їх і намагалася забути.
