***
ПЕРШИЙ ДОКУМЕНТ – «Книга Київського підкоморія: 1584 – 1644 роки. Тодішня письмова староукраїнська складна і навіть простий опис локації дається важко. Втім, вона містить купу згадок біля 30 обухівських чи біляобухівських топонімів, локалізація більшості котрих зараз не можлива.
1. Про деякі з них я писав, пр, річку Лукавиця, урочище Переворотя, Ходорківську дорогу, озеро Уюнне.
2. Деякі малював, пр, городище Мурул.
3. Деякі з них шукав, пр, Плоску могилу.
4. Деякі з них знайшов, пр, Перехресний вал.
5. Деякі змоделював (але, дуже умовно) – Лукавицю, Старий Обухів, Веприн тощо.
***
ДРУГИЙ ДОКУМЕНТ – «Румянцевський перепис 1765 – 1769 років». В ньому біля 50 топонімів, втім, як і у першому документі є купа нюансів, зокрема:
1. Частина з них, складається враження, повторюється.
2. Частина з них має більше 10 (!) варіантів написання (привіт фанатам «баба казала шо так правильно»).
3. Деякі спотворені так, що не зразу розумієш корінь слова і те, що воно вже було у тексті раніше.
4. Таке враження (ну як враження), що переписників було кілька і кожен записував на слух. І якщо загальновживана термінологія ще якось граматизована, то локації записані на звук, хто як чув так і писав, звірки не було.
5. Деякі з них я вже розглянув – Педину, Розкопану могилу.
***
ЇХ ВАЖЛИВІСТЬ/СПІВСТАВНІСТЬ
Спочатку мені здалося, шо якщо нанести на карту зрозумілу частину з першого дока і частину з другого, це візуалізує картинку і підкине пару робочих припущень.
Потім я зрозумів, що це неможливо, хоча би тому, що:
1. ГЕОГРАФІЯ. «Книга підкоморія» оперує інформацією про північну та східну частину Обухова. «Румянцевський перепис», судячи з усього – південну і західну.
2. ЛОКУС. Кількість ідентифікованих локацій з «Книги підкоморія» дуже мала, відтак, це будуть неспівставні кластери.
3. ХРОНОС. Ну і головне – ці два документи описують різні етапи заселення долини Кобрини з 16 по 18 ст.
Згідно з моєю робочою версією для першого етапу характерні поселення в гирлі Лукавиці (Кобрини) біля Стугни; для другого – в долинах середньої течії Кобрини з активним господарським освоєнням території на захід від неї і біля витоків річки.
4. СПІЛЬНЕ. Як було зауважено вище – кросів майже немає. Хіба ур. Переровотя можна територіально співвіднести з Каплицею або Рудами. Але, дуже умовно, бо Каплиця перед ним, а Руди – за ним.
***
Сьогоднішня тема – УРОЧИЩЕ «РУДИ».
Отже,
1. ЗДОРОВ’Я. Я не знаю чи вжиткова ця назва зараз. Шарящі люди кажуть, що доживає віку разом з тамтешніми носіями.
У 6 номері Народної Ради Обухова (25 червня 1918 року) є спогади одного із жителів Яблуневого (Петровського), Олександра Іщенка, цитую:
… Моя бабуся і Люлька Марія Дмитрівна розповідали: отам, де Руди, де згодом поставили комплекс з відстійниками, до цього були три великих озера, де усі купалися. Тут вода підходила так близько, що вдарить кінь копитцем – і заб’є джерело.
2. ЗНАЧЕННЯ. В різних доках є різні означення цього локуса, одне з яких – болото, інше – річка. Так чи інакше, одне точно – це гідронім.
3. ГОСПОДАРКА – різна, переважно – сінокос. Оранка теж є, але, мало і переважно «за» урочищем. Це логічно, оскільки йдеться про хороший степовий «язик» між Обуховом, Григорівкою, Германівкою, підозрюю, малопридатний для тогочасного плуга. Настільки, що повноцінне розорювання (і паралельне знищення тамтешніх курганів) розпочалося чи не за радянської влади, появи МТС і тракторів.
Так чи інакше – луги і сінокоси вказані як профільний господарський елемент як у Румянцевському переписі середини 18 ст, так і на картах та схемах першої половини 19 ст. До слова, в останньому випадку там сходиться церковна власність, Бердяєвих і рангова (привіт адептам «Обухів географічно ділився на дві частини». Ні, як мінімум, власність була сильно розкиданою. Кріпосні – не знаю).
4. СЕМАНТИКА – ймовірно, це якесь архаїчне означення або кольору грунту, якогось суглинку; або кольору води у болоті, котрого вона набувала на цьому грунті. Може у воді було багато заліза і візуально вона виглядала як руда, іржава. Принаймні, архаїчне «руда» - червонувата.
5. МОРФОЛОГІЯ – форми, вжиті у Рум’янцевському переписі:
- Сенокос за Рудами
- Земля в урочищах к Рудам
- Зарудами
- Заруду
- К Рудам
- Пахотной за Рудами
- Сенокос в урочище Зарудами
- Сенокос в урочище Заруди
- Сенокос в урочище Зарудне
- Крудам
- В урочищах в Руде
- Сенокос в урочище Рудой
- Над Рудами
- Под Руди
- В Руди
- За Руднями
- Зарудня і тд
Одним словом все як у нанайській пісні – як чую так і записую.
6. ВПЛИВИ. У переписі є прізвища Заруденко і Руданенко. Не знаю чи пов’язані. Враховуючи активний етап прізвищетворення в Україні того часу, в цілому – можливо. Можливо, до них можна якось прив’язати сучасних обухівських Руденків. Але, це не точно.
7. Ну і головне. ЛОКАЛІЗАЦІЯ.
Поки я знайшов лише дві карти з позначенням Руди. Перша (не атрибутував точно, здається, кінець 18 – перша третина 19 ст) – річка РудА. Друга – 1837 рік, болото РудИ.
Мені здається, що зараз це район ЛЕНДІВ. Принаймні, за описами і картами це збоку від дороги на Германівку. Ну, і гідропрофіль теж подібний. Єдине шо, як було зауважено вище, я не впевнений, що тамтешню водойму до цих пір називають Рудою.
Хто знає – підкажіть.
