Якшо візуально препарувати комплекс, то можна зауважити, що він складається з кількох взаємодоповнюючих частин:
***
МАКРО:
1. Криниця (він при ній чи вона при ньому).
2. Паркан (фіксує, захищає, унаочнює комплекс (криниця + хрест).
3. Хрест.
4. Кущ (можливо, калини)
***
МІКРО:
5. Розп'яття.
6. Рушник над ним.
7. Іконка під ним.
Шо за "дуга" (може просто декорація) я не зрозумів.
***
ФУНКЦІОНАЛ
Власне, моя версія є похідною від попередніх спроб реконструювати сакральну географію Обухова того часу:
1. Хороша криниця була за щастя - їх освячували і маркували хрестами. Хрест біля криниці тоді в Обухові це щось типу символу якості. Не просто копанка.
2. Вони грали роль під час календарних хресних ходів (на певні свята) і незапланованих теж (відвести якусь біду - засуху, передусім). Тоді їх могли "оновляти" - "переосвячувати".
3. Відтак, подібні криниці того часу це частина як господарського, так, водночас, і сакрального простору.
4. Перший полягав у щоденному використанні води з очевидних потреб. Другий був ритуальним, а відтак, глибшим.
5. Наскільки я розумію відголоски цього надзвичайно цікавого народно-православного культу як і багато чого іншого поступово згасли максимум у 1960-1970-х 20 ст.
Власне, разом з останніми носіями цього типу "магічного мислення". Людей, котрі опиралися на знання і практики батьків-дідів, а не шкільних вчителів. І світогляд теж.
