Таємниці Кловського монастиря: археологічні скарби під київськими вулицями

Таємниці Кловського монастиря: археологічні скарби під київськими вулицями
10:05 06.06.2024
Таємниці Кловського монастиря: археологічні скарби під київськими вулицями
Нестор Обухівський
Нестор Обухівський
Читать на русском

Сьогодні ми продовжуємо рубрику #памяткипідохороною, де знайомимо вас з унікальними пам'ятками археологічної спадщини Києва, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Цього разу вирушаємо до глибин історії, досліджуючи величний "Фундаменти церкви Богородиці у Кловському монастирі (вул. Шовковична, 27). ХІ ст.", пам'ятку археології національного значення.

Джерело: Комунальний заклад "Центр консервації предметів археології"

Занурення в глибини століть

Цей об'єкт є частиною масштабної пам'ятки археології національного значення - "Культурний шар району стародавнього Києва – Клов (Кловське урочище) (ІХ–XVII ст.)". Розташоване воно в історичному урочищі Клов, яке в давнину простягалося між сучасними вулицями Кловський узвіз, П.Орлика, О.Богомольця та Банкової.

Кловський монастир: велич і падіння

Заснований наприкінці XI століття на пагорбі, оточеному глибокими ярами, Кловський монастир швидко здобув славу та велич. Його духовним осередком був храм Богородиці Влахернської, зведений у 1091 році. Цей монументальний храм став свідком багатьох історичних подій, згадуючись у літописах під 1108, 1112, 1115 та 1151 роками.

На жаль, у 1240 році монастир, як і багато інших київських святинь, зазнав руйнувань під час монголо-татарської навали. Згодом, у XVIII столітті, місцевість Клов перейшла під юрисдикцію Києво-Печерської лаври, яка в 1715 році збудувала тут дерев'яний монастир, а у 1756 році замінила його на величний Кловський палац.

Розкриття таємниць: археологічні дослідження

Довгий час місце розташування Кловського монастиря залишалося загадкою для істориків. Лише у 1963 році, під час прокладання теплотраси на вулиці Шовковичній, на території школи №77 виявили залишки давньоруської споруди. Археолог Петро Толочко припустив, що це - фундаменти монастирського храму Богородиці.

Ґрунтовні дослідження на цьому місці розгорнулися у 1974-1975 роках під керівництвом археологів Івана Мовчана та Віктора Харламова. На ділянці площею близько 1500 кв. м археологи виявили фрагменти фундаментів, заповнені будівельними матеріалами XI століття: вапняковим розчином, цеглою-плінфою та шиферними плитами.

Відновлення образу величного храму

Завдяки ретельним дослідженням вдалося реконструювати план та ймовірний вигляд монастирського храму. Виявилося, що це була велична восьмистовпна хрестово-банна споруда з галереями, оточена мурованими стінами. Подібну архітектуру можна зустріти у монастирях Візантії та Західної Європи.

Свідчення епохи: артефакти та поховання

Під час розкопок було виявлено безліч цінних артефактів, що проливають світло на життя та побут людей XI-XII століть. Серед них - фрагменти стінного тиньку з багатоколірними фресковими розписами, плити з овруцького шиферу, а також людські кістки, що свідчать про поховання в галереях храму.