Власне, закриваючи "шамраївський гештальт" Трипілля викладаю історію про "прорив кордону" між росією і Польщею з боку трипільців, котрі, правильно - хотіли жити в Європі.
***
... На початку квітня 1765 р. багато мешканців Трипілля з родинами й усім майном зробили спробу втекти на польський бік; коли вони відсунули рогатки і перейшли кордон, їх помітив роз'їзд і спробував їх затримати, але селяни не далися.
На шум набігли російські форпостні війська, але на допомогу трипільцям прибігли селяни польського села Слобідки, розпочалася бійка, при чому російське військо стріляло, а селяни, відбиваючись, відступали у глиб польського кордону.
На цю стрілянину наїхав польський роз'їзд, при чому відразу ж пострілом з пістолі забито одного шляхтича з цього роз'їзду.
Розпочалася справжня бійка, в наслідок чого двох трипільців було забито, одного тяжко поранено. Російське військо втекло за кордон, залишивши двох солдатів у полоні і захопивши й собі два вози з майном втікачів і двох жінок з дівчатами.
Цих жінок після довгої тяганини відслано назад до Трипілля, решта ж утікачів залишилася на Правобережжі.
Ми не знаємо, на жаль, ані мотивів цієї втечі, ані кількості втікачів. Проте потужний опір форпостній команди, пробивання збройною рукою через кордон, — усе це свідчить, що втікачів було багато і дає нам підстави говорити про масові втечі з Трипілля в 1730 — 1760-х роках.
***
Картинка з Домотенко "Преславне містечко Трипілля".
