Джерело: Департамент культури та туризму КОДА
Там Федір Бражник в ході свого роду діяльності знайомиться і співпрацює з видатними діячами мистецтва та науки.
Вже у 1928 році майстер повертається до рідного краю. В Україні, в стінах медвинського аматорського театру він знайомиться з односельчанкою Олександрою, молодшою за нього на 22 роки.
Того ж року Федір та Олександра одружуються, проте виїхати закордон їй за чоловіком не вдавалося ще протягом п’яти років. Згодом, чоловік викупив її за 300 американських доларів, у страшний 1933 рік.
Фактично, цей переїзд став порятунком для Олександри від Голодомору. У США дружину Бражника захоплює українське мистецьке середовище – вона активно приймає участь в культурному житті та починає працювати пліч-о-пліч зі своїм чоловіком.
Після возз’єднання подружжя для майстерні наступають найславетніші часи – упродовж майже 40 років Олександра вишиває сорочки та разом з Федором створює костюми для кращих співочих та хореографічних колективів української діаспори.
У її сорочках виступала хорова капела Олександра Кошиця, танцювальні колективи Василя Авраменка, відомі актори Голлівуду. Окрім своєї мистецької діяльності подружжя Бражників активного займалося меценацтвом – підтримували українську справу, жертвуючи кошти на українські культурні та навчальні інституції, а також видання книг та пресу, що розповідали правду про геноцид українців у радянські часи.
Не забували і про українських емігрантів, завдячуючи їх підтримці, світ дізнається про мемуари Івана Дубинця “Горить Медвин” – одна з найвідоміших книжок, яка розповідає про Медвинське антибільшовицьке повстання 1919-1922 років та Червоний терор.
