Від вітряка до 1800 МВт: шлях Трипільської ТЕС від радянського проєкту до сьогодення

Від вітряка до 1800 МВт: шлях Трипільської ТЕС від радянського проєкту до сьогодення
11:11 27.07.2026
Від вітряка до 1800 МВт: шлях Трипільської ТЕС від радянського проєкту до сьогодення
Нестор Обухівський
Нестор Обухівський

Трипільська ТЕС, яка після закриття Чорнобильської АЕС стала найбільшим енергогенерувальним об'єктом Київської області, була зведена на місці колишніх боліт у заплаві річки Стугни.

Джерело: Сергій Ісаченко

Рішення про будівництво станції на березі Канівського водосховища Рада Міністрів УРСР затвердила у 1962 році. На той момент обрана ділянка була заболоченою територією зі старим вітряком та практично без шляхів сполучення — за даними карт XIX століття, дорога з Обухова до прилеглих сіл вважалася «зимовою», оскільки проїзд був можливим лише після замерзання ґрунту.

Будівництво об'єкта здійснювалося поточно-швидкісним методом. У вересні 1972 року, після введення в експлуатацію шостого енергоблока, Трипільська ТЕС вийшла на проєктну потужність у 1800 МВт.

За час експлуатації підприємство згенерувало понад 350 мільярдів кВт·год електроенергії, забезпечуючи електропостачання Київської, Черкаської та Житомирської областей. Історія станції залишається важливою сторінкою розвитку інженерної думки та енергетичної галузі регіону.