Однією з головних локацій для його аналізу стало поселення Обухів-II — археологічна пам’ятка на північній околиці сучасного міста.
Саме тут вчені виявили сліди великого культурного зсуву, який відбувся на межі IV–V століть. Зміни, зафіксовані в техніці виготовлення гончарного посуду, вказують: Київська культура, яка тривалий час панувала на цих теренах, почала зникати, поступаючись місцем новим слов’янським формам життя.
ГОНЧАРСТВО, ЯКЕ ВСЕ РОЗПОВІДАЄ
Дослідник класифікував п’ять основних типів кераміки, проаналізувавши, як саме вони були виготовлені. Два з них, характерні для пізньої київської культури, були виявлені саме в Обухові-II. А інші три вже пов’язують із новими, ранньослов’янськими громадами.
Цей плавний перехід підтверджує: Обухів став живим археологічним свідченням того, як на уламках старої традиції формувалася нова слов’янська культура. Не війна і не раптове вторгнення, а поступова трансформація матеріальної культури — це головний висновок вченого.
ОБУХІВ — НЕ ПЕРИФЕРІЯ, А ЦЕНТР ЗМІН
Такі знахідки дають підстави говорити: Обухівщина не була «окраїною історії». Навпаки, саме тут, на межі лісу й степу, простежується одна з головних трансформацій у ранньому середньовіччі. Зміни в гончарному ремеслі — це лише один із маркерів ширших змін у способі життя, господарюванні, побуті.
Усе це підтверджує тезу, яку археологи дедалі частіше висувають у XXI столітті: майбутнє народжувалося не в столицях, а в таких «периферійних» місцях, як Обухів. Саме вони давали простір для адаптації, змін і появи нової спільноти — майбутніх слов’ян.
