Зараз важко уявити, щоб після чергового випуску "Зорі Жовтня" редакцію завалювали листами про те, який поганий редактор, чому він не пише те, що вважає важливим Віра Петрівна і як сміє огризатися у відповідь.
Причина проста: редакція не намагалася нікого переконати і не витрачала час на відповіді найагресивнішим коментаторам. Тоді "банили" зразу і надовго. Років на 5.
Втім, виявляється, випадки опосередкованої зради все-таки були. Не впевнений, що цей лист в редакцію журналу "Перець" у 1972 році від жителя (чи жительки, прим. вт.) села Обухів Н. Бондаренка не витвір самої редакції, втім, "дух зради" (якшо мені шось не подобається у цьому має бути хтось винен) він передає досить точно. А я не вірив в обухівські традиції. Одна точно є.
***
... Хочеш вернути собі молодість? Покупайся у нашому ставку — гарантуємо! — знову, як і замолоду, зеленим будеш. Такий уже в нас ставок! Чудотворний ставок, — сказали б ми, якби не знали, що чудо це створюють керівники нашого селища: років уже, мабуть, з п’ятнадцять не чистили ставка, от і позеленіла в ньому вода.Дорослих це, правда, не дуже обходить. Вони в ставку не купаються — гидуються. Бояться в ньому весняне літо самі тільки дітлахи. А що вони після купання додому повертаються зеленими, то це, на думку керівників нашого селища, явище цілком закономірне. Кажуть же: молоде-зелене...
Н. БОНДАРЕНКО.
с. Обухів Київської області.
