Думав зробити голосувалку про Фаріон з 3-х пунктів:
- кончена;
- сильно кончена;
- мразь.
Потім передумалося, оскільки питання риторичне.
По суті:
Фаріон це не людина і навіть не позиція. Це діагноз, в основі котрого лежать посткомсомольські травми покоління. Ти можеш вийти з партії - вона з тебе ні.
Власне, якщо тебе зі школи вчать професійно ненавидіти різноманітних "ворогів народу", на виході це твоя магістральна компетенція довжиною в життя. До 1991 одні, після - інші. Але, підхід той самий. Просто вороги міняються.
Фаріон це не позиція - це зріз архаїчного, хлопоманського суспільства 19 ст, позбавленого такої опції як політична інклюзивність. Нерефлексивного, примітивного, мізантропічного.
Саме тому для цієї публіки притаманна шизофренія у вигдяді "трипільці це українці, а росмов. азовці - ні". І замість зшивати громаду вони ріжуть вже наявні стьожки суспільного консенсусу.
Саме тому ця публіка з огляду на власну перманентну невротичність переконана, що має право когось кенселити і що гірше - наділяти чи позбавляти ідентичності.
Для Обухова ця ситуація не нова, тут теж є персонажі, для котрих ні кварталу без скандалу, а позбавляти когось права бути українцем, обухівцем і тд - елемент власної хейт-норми. Місцями - "пятирічка".
Висновок: Фаріон це псевдоаристократична шиза, носії котрої, безумовно, шкідливі для Українського проекту, оскільки косплеять ексклюзивні патерни з далекого минулого. В той час як політична ідентичність давно не тотожна культурній чи навіть расовій. *** Колись мій знайомий спитав чи може бути українофобія українською мовою? Може. Ця малахольна і її адепти тому приклад.
