Де знаходився "родовий пуп" міста Українка - хутір Ігнатівці (картоверсія)

Де знаходився "родовий пуп" міста Українка - хутір Ігнатівці (картоверсія)
12:43 23.04.2024
Де знаходився "родовий пуп" міста Українка - хутір Ігнатівці (картоверсія)
Нестор Обухівський
Нестор Обухівський

Попри зовнішню різницю спільного між Обуховом і Українкою більше ніж здається.

АНАЛОГІЇ

  • І ми, і вони маємо невідрефлексоване середньовіччя (в першу чергу часів Русі). Археологія є – картинки немає.
  • І ми, і вони починалися як система хуторів. Тут навпаки: згадки є – археології немає.
    І ми, і вони стали містами в другій половині 20 ст. Щоправда, Українка - «містом у селі», а Обухів - «селом у місті».
  • І ми, і вони в своєму розвитку сперлися на Трипільську промислову зону – цей становий економічний хребет території. Ми на її західну, вони - східну околицю.
  • І (не) головне, але тема для сьогоднішнього нарису – і ми, і вони НЕ знаємо, де заритий «пуп» міста. Власне кажучи в обох випадках це лише здогадки. В ситуації Обухова вони ускладнюються тим чи вважати формальним пупом досі не знайдений хутір Лукавиця із задокументованим 1(!) мужиком Обухом, можливо, поблизу старого гирла Кобрини чи як це роблю я – документальним містечком Новий Обухів на кілька вулиць і 150 дворів довкола Обухівського замку поч. 17 ст. в районі Автостанції.

СЕРЦЕ ("ПУП") УКРАЇНКИ

Втім, сьогодні поговоримо про Українківський «пуп», котрим, згідно із розповсюдженою і канонічною точкою зору є хутор(и) Ігнатівці чи Ігнатово. Попри те, що це різні населені пункти і я вже звертав увагу на це питання відповіді так і немає. Саме тому в сучасній, абсолютно нерозробленій (карась не валявся) історії Українки Ігнатівці та Ігнатово зливаються в один ефемерний топонім.
Питання, котре зацікавило мене цілком випадково звучить просто: ДЕ ВІН БУВ?

ЄДИНА ВЕРСІЯ
Згідно з останнім «хранителем ключів» Українки, його genius loci, покійним бібліотекарем М. Філоненком «хутір Ігнатово (заснований в 1541 році) знаходився біля Попового поля і був повністю знесений ще до будівництва ТЕС».

Згідно з описом «хуторець розташовувалося на лівому березі річки Стугни, зі сходу межував з Поповим полем, із півночі був ліс і шлях на Київ з Трипілля, а з заходу були луки».
Саме їх він помітив на своїй карті-схемі середини 20 ст.: залишки хутора (якшо я правильно інтерпретував), Попове поле, ліс, луки.

ЛОКАЛІЗАЦІЯ СЬОГОДНІ
Вулиця Ігнатівська + дачі напроти. Варто зауважити, що поблизу був хутір Дубина (дуби згадуються в описі 17 ст як ознака території); хутори Бондарі і Новоселиця. На другому березі – Гуренівка. Але, головні ознаки території, котрі прослідковуються на всіх картах, котрі я пропоную вашій увазі (з приблизно початку 18 ст (вже Злодіївка) до 21 ст) спільні:

  • Лівий берег Стугни, межиріччя,
  • Брід, міст, переїзд
    3. Хутори з обох боків Стугни зразу після розливу і майже перед старим гирлом.

Так чи інакше, фізично гіпотеза обмежується дуже невеликою територією. Це, якщо ви не шукаєте хутір або дворище на кілька хат. Втім, мій оптимізм підказує, що попри «одачнювання» і «асфальтизацію» LIDARи колись допоможуть точно ідентифікувати як обухівські, так і українківські хутори.

ОТЖЕ, КАРТИ

  • Неідентифікована (діапазон – 1650 – 1750 роки). Видно дворище і брід (міст). Трохи збиває з толку правий берег, в той час як Філоненко говорить про лівий.
  • 1849 – спадкоємиця Ігнатівців - Злодіївка акурат на лівому березі в районі переправи.
  • 1868 – карта Шуберта
  • 1874 – план Злодіївки
  • 1881 – Злодіївка, землі
  • 1924 – карта РККА, Обухів
  • 1948 – Українка і околиці
  • 1950-ті – схема Філоненка
  • 1968 – аерофотозйомка Стугни
  • 2021 – сучасна вулиця Ігнатівська. Згідно з Філоненком - дачі напроти.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Є вірогідність, що я десь помилився в деталях.
Вказуйте, підказуйте, критикуйте.

Втім, загальний просторовий контекст один – хутір знаходився в межиріччі між старим руслом Стугни і сьогодні мертвою річкою Козаркою, на піщаній дюні (терасі).
Наскільки це було зручно враховуючи паводки на цих річках - важко сказати. Ймовірно, саме вони впливали на те, що хутори ніколи не було багатолюдними.

У мене складається враження, що версія про українківські та обухівські хутори як "дачі" трипільців не така вже й далека від реальності. Принаймні, в певний історичний період. Хоча версія про колонізацію нижньої течії Стугни з боку Трипілля конкурує з аналогічною зі сторони Безрадич і тамтешнього "київського ходу".
Але, то інша історія.