Довга дорога в обухівських дюнах: чому МАФізація історії міста це ЗЛО

КУМІВСТВО РУЙНУЄ
Кажуть, до Обухова повернувся непотизм. Хто не в курсі, це принцип корпоративного облаштування життя генерала Франко, згідно з котрим «Друзям – все, ворогам – закон» (а ще у них карієс).
Приклад оного – нова обухівська «алея», котра, згідно з планами Обухівської міської ради, може з’явитися на в’їзді до Обухова.
І все було би добре у місті з його дефіцитом якісних громадських просторів, але, є ньюанс. «Алея», котра планується, позбавлена так званого «людського виміру» і містить всі ознаки комерційного простору.
***
НЕЗАКОННО, НЕПРИЙНЯТНО
Чому це не просто погано, більше того, неприйнятно?
1. Принцип, згідно з котрим формується список «бажаючих» обзавестися малими архітектурними спорудами. Він не має нічого спільного з потребами громади і містить всі ознаки зловживань владою.
2. Місцерозташування «алеї» - в’їзд до міста, котрий, як відомо, формує перше враження про нього. Навряд чи «шанхаїзація» є позитивним кроком до візуального ребрендингу Обухова.
***
ТРИ «СЕРЦЯ» ОБУХОВА
Ну і головне. Це особисто моя точка зору, я не вважаю її безумовно правильною. Але такою, що має право на життя.
Згідно з моїми історичними дослідженнями Обухів має три так звані «пупи» - місця, котрі внесли найбільший внесок в його історію. Місця, з котрих вона починалася і продовжувалася.

• ПЕРШЕ МІСЦЕ – це ГОРА на школою №5 і балки біля неї, розкопані дачниками і фермерами. Місце, в котрому історії більше, ніж кліщів у тамтешніх ярах;
• ДРУГЕ МІСЦЕ – ПІЩАНА ДЮНА при в’їзді до Обухова. На ній або зовсім поруч була літописна Лукавиця – історичний попередник Обухова. На ній курив свою люльку і вдивлявся у заплаву Стугни теплими літніми вечорами мужик Обух. ТА, ДЕ ПЛАНУЮТЬ СТАВИТИ КІОСКИ.
• ТРЕТЄ МІСЦЕ – ПАГОРБ над Автостанцією, місце, здатне дати більшість відповідей на історію Обухова останніх п’ятисот років.

Згідно з моєю моделлю історичного розвитку Обухова «центр» життя в долині Кобрини зміщувався відповідно до історичних обставин.
В середині 10 століття згасло життя на горі на 5-ю школою. Люди спустилися в долину і потрохи освоїли довгу піщану дюну від в’їзду в сучасне місто і до молокозаводу. Згодом змістилися в середину долини, в більш захищений район між Волошковим кладовищем і ліцеєм імені Мельника.
***
ЧОМУ ТАК?
Я часто питаю себе, чому жоден з очільників міста ніколи не цікавився архітектурою минулого? Адже, попри стереотипне уявлення археологічні дослідження значно дешевші, ніж, приміром, видання нікому не потрібної газети чи закупівля квітів до всіх підряд, свят?
Чому для них земля це лише ф’ютчерс, а МАФ цінніший за залишки Обухівського замку 17-18 ст, котрі прямо зараз нищаться бульдозерами?
Чому робота з культурним кодом Обухова це завжди ентузіазм одинаків, а не план розвитку громади?
Чому, замість дослідження і переосмислення треба замощувати Обухів МАФами і одночасно сподіватися на повагу до себе?
***
Питання, як ви розумієте, риторичні. Ситуація з млином показала, що чуда не сталося, його не буде. Будуть звітні концерти у БК, ритуальні покладання квітів і белькотіння про «тисячолітню історію Обухова». Все, згідно з радянською, адаптованою під сучасність, традицією «міцних господарників».

… І МАФи на місці хутора Лукавиця – доказ того, що мої судження, безумовно, оціночні, але, ймовірно, не помилкові.