Кластеризація обухівських міфів: батьки-засновники, судоходні річки, таємничі печери

Програма базується на 4 основних стовпах:
- Менеджмент;
- Соціогуманітарний компонент – історія та спадщина міст, громади та залучення, антропологія міста;
- Містопланувальний компонент;
- Економіка.

Очевидно, що другий пункт це те, чим приблизно намагаюся займатися я в умовах окремо взятого Обухова.

В цьому відношенні досить цікавою темою є спроби кластеризувати (об'єднати за схожими ознаками) ті нечисельні міфологізовані обухівські перекази, що дійшли до нас.

Станом на зараз я оперую наступними:

• СОЦІАЛЬНІ. Стосуються, перш за все, 2 найвідоміших легендарних постатей Обухова: власне ОБУХА і дядька, котрий дав назву ПЕДИНІ.

В ситуації з першим історично чітко зафіксовано його тодішній соціальний статус - "мужик". Втім, пізньорадянські міфотворці підвищили його до "козака" і зараз вважається, що засновником Обухова був козак. Втім, для чистоти експерименту варто відзначити, що ні козаком, ні засновником з історичної точки зору ОБУХ не був.
С

итуація з ПЕДИНОМ подібна до першої. Раніші перекази (100 років тому) вказують на те, що він був "розбійником". Аналогічна пізньорадянська трансформація робить з нього "козака". Тут варто зауважити, що образ "гайдамаки" у 19 ст і козака у 20, ймовірно, мали низку схожих рис, котрі дозволяли наділяти обох рисами "Робін Гуда" і ототожнювати їх. Десь глибоко на денці переказів ховається третя версія про Педина як "пана". Втім, вона мікроскопічна.

ПС. Для неофітів зауважу, що попри немилозвучне для сучасного вуха звучання, Педина - це цілком нормальне для 18 століття ім'я, похідне від Федина, Федір.

• ГІДРОНІМІЧНІ. Водні казки Обухова так чи інакше обертаються довкола КОБРИНИ і з певною вірогідністю є частиною першого ширшого регіонального міфа, спільного для населених пунктів нижньої течії Стугни (Підгірці, Безрадичі, Нещерів, Обухів, Українка, Трипілля).

Його суть зводиться до того, що нібито колись Кобрина була "ПОВНОВОДНОЮ" (пояснити значення цього терміну не може ніхто). Про що, знову таки, нібито, свідчить якір, котрий знайшли на території суч. цег. заводу під Пединою. А якшо був якір, знач була пристань (порт, верф), а відтак і судоходність.

Власне переказ про якір зафіксований тоді ж, коли і про "Педина-розбійника" - в 1925 році. Вже тоді вони не були молодими, а значить коріння сягає глибше, зараз ми бачимо лише бульбашки над водою.

"Повноводність-судоходність" Кобрини майже завжди фіксується у фразі "моїй бабі казала баба" і містить різновид варіантів:
1. по Кобрині пливла цариця;
2. По Кобрині до млинів завозили баржами зерно тошо.

Гіпотетично можна припустити, що "повноводність" це відголосок весняних-осінніх паводків або того касакаду заводей, котра існувала на Кобрині біля водяних млинів.

• ХТОНІЧНІ. Пов'язані, перш за все, з "ПЕЧЕРАМИ", котрі існують на території Обухова. По суті ж це другий після "порта-пристані" ширший регіональний міф, присутній у більшості населених пунктів правого паводкового берега Дніпра від Ходосівки до Трипілля (і можливо, до Каневських дислокацій).

Як було зауважено в одному з раніших постів перекази про печери в Обухові зафіксовані в 2 місцях - районі гаражів біля "картонажки" і горі Городок на Автостанції.

Спільне у них одне - і там, і там були цегельні заводи, а відтак, цим можна пояснити властиво "довгі печери".
"Короткі" можуть мати відношення до господарських чи військових льохів (залежно від місця), котрі були присутні на хуторі під Козаровим шпилем, у церков Городка і ретраншенменті на ньому.

Втім, станом на сьогодні питання "обухівських печер" не зясоване і єдиний статус, котрий вони мають - ФОЛЬКЛОРНИЙ.

ПС. Досить новий, вже пострадянський пласт це історії про підземні споруди гром. оборони на місці колишніх обійсть Горчакових і Бердяєвих (над стадіоном Мельника).

• САКРАЛЬНІ. Нечасті, вимираючі і досить фрагментарні перекази, пов'язані з культовими спорудами або їх елементами.

Серед зафіксованих:
- кілька відносно молодих згадок про криниці, котрі лікували ті чи інші хвороби;
- перекази про залишки Бердяєва і шаблі, котрі нібито викинули з Свято-Воскресенської церкви під час її руйнування.
- ікони, котрі чи то кидали з Педини, чи пливли по Кобрині, чи кидали з Педини у Кобрину після руйнування церкви тощо.
- хрест на Педині, котрий відновлювали по факту зогниття попереднього.

В цілому ж варто відзначити, що сучасна сакральна топоніміка Обухова зосереджена у новій частині Обухова, конфесіонально диференційована і абсолютно не пов'язана з минулою. Обухівська сакральна традиція, котра коренилася в проміжку від Автостанції до Центру перервана і зміщена на Школу-Піщану. Нових барв також набув її конфесійний профіль.

• Умовно МАЙНОВІ. Тут йдеться про те, що так чи інакше фігурує слово "золото". І тут немає значення це "золоті ікони в Кобрині", "золота карета на Педині", "золота бричка у Панському яру", "клад на горі Три дуби" тощо. Спільне у них одне - власне, мотив "захованого скарбу".

Отже, станом на зараз ми маємо оберемок практично не повязаних між собою переказів, котрі перебувають в паралельних площинах і були остаточно сформовані протягом 20 століття. Разом з тим є підстави вважати, що коріння, принаймні, частини з них, глибше.

***

• ГІПОТЕЗА. Не стверджую, просто припускаю, що значна частина обухівського культурного коду, така як ДІАЛЕКТ, РУШНИК, КЕРАМІКА, ТОПОНІМІКА, ПЕРЕКАЗИ своєю глибиною сягають 19, можливо - 18 ст. і містять дяекі ознаки міграцій з лівого берега Дніпра, зокрема, Переяславщини.

Протягом 20 вони проходять низку трансформацій, дисперсій і дифузій і в цілому мають всі ознаки "дискретних" - "перерваних". Відтак, станом на зараз ми можемо оперувати не їх "тілами", а радше рештками, що лишила від них мясорубка радянської епохи.
Образно, аналізуючи залишки ОБУХІВСЬКОГО ЕТНОГРАФІЧНОГО ми намагаємося вгадати вид м'яса в котлеті на третій день після приготування.

Це важко, оскільки відголоски завжди чути гірше, а луна завжди спотворена.