ЕКЗОСКЕЛЕТ СТЕПУ
Продовжую розглядати соціальні конструкції обухівського лісостепу на прикладі двох головних несучих: доріг і курганів.
Питання про те, що було першим, це загадка на кшталт «курки і яйця». Припускаю, що дороги, котрі були пов’язані з сезонними переміщеннями і пошуком ресурсів кочовиками ще з «бронзи».
Саме тоді зростає роль скотарства, а значить і мобільності. Степ перетворюється на коридор. Він структурується через повторюваність циклів руху, таких як сезонні маршрути.
Згодом до номадів додаються мережі обміну, збільшуються контакти. Степ маркується за принципом «опорних точок»: являються кургани і «ритуальний простір».
Але, саме за «заліза» відбувається ієрархізація і політизація степового простору, з’являються «центри» і зональність. Кургани перетворюються на політичні маркери, символи влади і контролю над ресурсами.
А ще – дороговкази.
***
ТІЛЬКИ СКІФИ
В басейні нижньої течії Стугни немає курганів, раніших за скіфські. Принаймні, про це йдеться у праці Максимова і Петровської «Древности скифского времени Киевского Поднепровья». Відтак, кургани між нижніми течіями річок Стугна і Красна, довкола долини р. Кобрина в котрій знаходиться Обухів. я вважатиму такими, що виникли в проміжку VII-IV ст. до н.е.
Їх небагато, значно менше ніж писали Домотенко, Фундуклей, Похилевич, Антонович тощо. Причина очевидна, «Перепетове поле» - досить невелика «степова кишеня», а лісостеп в районі Обухова – взагалі кордон з тодішнім Поліссям, фронтир фронтира.
Для того, щоб зрозуміти кореляції між дорогами і курганами скористаюся кількома описами місцевості.
***
МІСЦЕВІ ВОДОДІЛИ
1. Зі сходу – між Кобриною і Стугною;
2. З заходу – між Кобриною і Дерев’янкою (+ Красна);
3. З півдня – Красної%
***
ГОЛОВНІ ДОРОГИ
Історично в долину, де розташований Обухів, було 5 головних входів. Всі вони виникли в різний час і я навіть не уявляю який з них був першим і за яких обставин.
Карти території, перші з котрих датуються серединою 18 століття дають уявлення про головні дороги того часу. Але якими вони були більш як 2 тис. років до того?
Так чи інакше, єдине, що у них всіх спільного, це «терасовий» характер в самій долині. Спускаючись в заплаву всі вони проходять по краю широкої надзаплавної тераси того чи іншого допливу Кобрини.
І всі рухаються або по одній з двох найзручніших для життя терас або до неї.
***
Отже,
ДЕРЕВ’ЯНА – ОБУХІВ («Поперечний вал»)
Історія
11 ст.н.е. – від Трипілля повз Обухів йшов відтинок Змієвого валу
16-17 ст. – він відомий як «Довгий вал». Тоді ж біля нього пролягла т.зв. «Ходорківська дорога». І вона і вал, ймовірно, йшли по досить вузькому вододілу над долиною Стугни з одного боку і Дерев’янки та Красної з іншого.
Ландшафт
В районі с. Дерев’яна «Довгий вал» перетинався з так званим «Поперечним валом», природною частиною котрого була та сама надзаплавна тераса правого берега Кобрини, що валоподібною формацією спускалася вниз до її впадіння в Стугну.
Археологія
Варто відзначити, що станом на зараз вказана територія є найбільшим археологічним кластером Обухова. Довкола валу є все і всі: «бронза», скіфи, вся «лінійка» ранніх слов’ян, Русь, зрештою, пізньосередньовічні хутори – попередники Обухова на кшталт напівлегендарної Лукавиці.
Статус
Чи використовували люди цю досить пологу і зручну терасу в якості маршруту загалом і дороги, зокрема? Обидва припущення здаються можливими, оскільки зручнішого місця для спуску в долину в цьому районі немає.
В будь-якому разі саме нею в 16-17 ст. рухаються коні і думки Дідковичів-Трипільських, котрі судяться за землі в районі Довгого валу з Дорогостайськими і Острозькими.
***
КРАСНЕ – ОБУХІВ («Попова гора»)
Наступний спуск, котрий тривалий час був головним способом потрапити в долину зі сходу і півдня знаходиться в районі сучасного Автопарку і в 20 ст. був відомий як «Попова гора».
Як і попередній це досить вузька (ще вужча) смужка надзаплавної тераси, донедавна вкрита залишками бруківки.
Історія
18 ст. - дорога була зручною як для тих, хто рухався з Трипілля, так і з «кагарлицького» напрямку.
1928 - про спуск нею досить поетично писав Панченко.
Статус
Спуск нею був найшвидшим способом потрапити на обухівський ярмарок, перші згадки про котрий припадають на початок 17 ст, а розквіт – з набуттям статусу «містечка» наприкінці 19.
Примітка
Можливо, ці дві дороги є маркерами двох різних періодів в житті долини Кобрини.
1. Якшо «Поперечний вал» обслуговував північну частину долини і був або внутрішнім манівцем (до і в часи Русі), або «внутрішнім кордоном» (після Русі – до 18 ст: спочатку кордон зі степом; потім між панськими маєтками; згодом між Росією і Польщею), то «Попова гора» зв’язувала з центром долини, її найбільш освоєною частиною починаючи мінімум з 18 ст.).
2. Чисто гіпотетично можна припустити, шо «Поперечний вал» був задіяніший в період до пізнього середньовіччя, а «Попова гора» - з раннього модерну, після перенесення центру тяжіння населення в район сучасного Старого Центру.
3. Очевидно, що приблизно з раннього модерну вони можуть існувати паралельно, позаяк «вал» спускався до хуторів в гирлі Кобрини, а «Попова гора» - Обухівського замку і містечка біля нього з початку 17 ст.
4. Втім, головне в обох інше. Обидві і є чи то найкоротшим, чи найзручнішим шляхом з паралельних річкових долин – Дерев’янки і Красної. Іншими словами, ці дороги складаються з двох частин: зовнішньої – зв’язувала сусідньою долиною і внутрішньою – спуск у рідну).
***
ГРИГОРІВКА - ОБУХІВ
Попри те, що пряма дорога між Григорівкою і Обуховом з’явилася відносно нещодавно (чи не в другій половині 20 ст), перехрестя доріг між Трипіллям – Германівкою і Григорівкою – Обуховом – найважливий комунікаційний вузол.
Історія
11 ст - з часів Русі повертав праворуч Довгий вал;
16-17 ст - знаходиться відоме з книжки «Київського підкоморія» «ур. Переворотя» (ймовірно, «перехрестя»), також Плоска могила (на картах 19 ст – Могилянська могила);
18 ст. – до нього тягнеться рос. редут, з іншого боку стоять польські роз’їзди і «рогатки».
***
ВАСИЛЬКІВ – ОБУХІВ
Історія
17 ст - згадується в документації. Її старт – місце, де на початку 17 століття міг бути т.зв. Обухівський замок рук Януша Острозького. Йдеться про шлях, котрий невдовзі ділиться на дві частини – на Германівку і на Копачів-Васильків. Що цікаво, властиво «васильківська дорога» досить безкомпромісна, оскільки перетинає практично безлюдну до 18 ст. долину Гудимівки і через Копачів прямує долиною Стугни до Василькова.
18 ст. – є на картах. Складається враження, що згодом або дорога змістилася трохи праворуч, або замок був правіше (моя версія його локалізації дуже гіпотетична), але, так чи інакше у 18 ст «дорога на Васильків» спускалася по сучасній вулиці Малишка в тоді найбільш заселену частину села з його Базарною площею, шинком і Воскресінською церквою. У 1618 році кінцева станція Васильківської дороги називалася Поповою долиною з причини функціонування вищеозначеної церкви і проживання попа Нестора.
***
БЕЗРАДИЧІ – ОБУХІВ
Найменш виражена і досліджена дорога, функціонал котрої, втім, недооцінений. Так, більшість дослідників воліє говорити про «васильківську» чи «трипільську» колонізацію долини тоді Лукавиці, а з 18 ст – Кобрини. Що не відміняє того факту, що до Безрадич – рукою подати. До літописного Тумаща часів Русі і дороги над долиною Стугни (і Дніпра) до Києва.
Так чи інакше до появи магістральної НовоОбухівської траси (через Козин) існував маршрут Київ – Безрадичі – Трипілля, котрий проходив біля Обухова в районі Таценок. За деякими оціками його початки лежать все ж тому пізньому середньовіччі Русі. Сьогодні дорога з Безрадич входить в Обухів в районі мікрорайону «Лікарня».
***
КУРГАНИ
Як було зауважено вище:
1. Їх небагато,
2. Всі вони, ймовірно, скіфські,
3. Всі на вододілах,
4. Більшість на початках долини,
5. Оточують її неповним напівколом,
6. В документах 17, 18, 19 століть мають різні назви.
7. До нашого часу дожили від 1 до 3, в тому числі легендарна «Плоска могила», доля котрої особливо трагічна.
***
ДОРОГИ І КУРГАНИ
Тут ми підходимо до головного питання – зв’язку доріг і курганів. Йду по списку:
1. Дерев’яна – Обухів
Два вали і купа копців у 16-17 ст. Але, власне курган не проглядається. Археологія комплексу Обухів V крім скіфського поселення включала в себе могильник, здається, грунтовий.
Саме тому, шо за курганоподібний насип знаходиться зразу за Остаповою долиною – точно не скажу. З виду – курган, але на картах 19-20 ст його немає. Питання відкрите.
2. Красне – Обухів
В районі сучасного перехрестя доріг Обухів-Красне і Київ-Дніпро були 1-2 кургани. Можливо, один з них та сама «Зелена могила» з новели Косинки «Ходя», місце страти китайців-комуністів отаманом Зеленим.
3. Обухів – Григорівка
Урочище «Переворотя» з «Книги Київського підкоморія» (16-17 ст) і Плоска могила з неї ж. Обіруч – низка інших курганів, в тому числі розораної сьогодні курганної групи «Дрібні могилки». Ще кілька курганів над початку долини Кобрини відомі по картам 19 століття під назвами Куликівська тощо.
Саме їх знищення в середині 20 ст. породило обухівську легенду по «4-метровий чорнозем».
Цей район – перехрестя доріг на Трипілля, Кагарлик, Германівку, Білу Церкву. Не знаю, наскільки важливим він був за часів скіфів, але саме тут
- Недалеко до початку долини Кобрини,
- Водночас відсутній великий вхід в неї,
- Максимальна кількість курганів.
Відтак, я схильний розглядати цей вузол саме як маркер шляхів до сусідніх річкових долин. Чому саме тут гроно курганів - не знаю.
4. Обухів – Васильків
Як і у випадку з Дерев’яною в полях між Обуховом і Гудимівкою маячить недокопаний курганоподібний насип з тріангулятором. Як і в ньому – його немає на картах 19 - поч. 20 ст, що може вказувати саме на штучний і відносно молодий характер утворення.
5. Обухів-Безрадичі
В старих археологічних працях 1960-х є натяк на якийсь курган в цій місцевості. Але не більше.
***
ВИСНОВКИ:
З 5 доріг
- 2 перехрестя позначені курганами;
- 3 – під питаннями
- В обох випадках вони знаходяться на досить значній відстані між безпосереднього спуску в долину, а відтак могли маркувати не так його, а шлях до нього.
Гіпотезу про те, що частина нечисельних обухівських курганів знаходилася на комфортних для мандрівників перехрестях доріг між сусідніми або дальшими річковими долинами, а відтак була їх маркерами – робоча. Але, це стосується часу, коли дороги вже були зафіксовані документально або візуально – максимум з кінця 16 ст.
А чим вони були раніше? За Русі, ранніх слов’ян, місцевих скіфоїдів?
Чи були тоді проторені хоча би якісь шляхи, чи може десяток курганів у верхів’ях Кобрини маркували шось інше?
Поняття не маю шо.
Як і те, чи була у скіфів якась система розташування курганів крім «діду тут буде зручно, він любив байрак поодаль».
Іншими словами, з одного боку є «південний курганний кластер», котрий
- маркує початок 9-кілометрової долини
- відкриває шлях на оперативний простір Перепетового поля.
З іншого, чому саме тут – чіткіших версій у мене немає.
