Сьогодні я виклав на сайт цікавий напис про т. pв. «мадларків» - людей, котрі шукають всячину на берегах Темзи у Лондоні. Роблять вони це досить давно, років двісті, мінімум.
Колись цим займалися голодні маргінали, потім голодні школярі, зараз ці люди мають організації, пишуть книжки, отримують ліцензії і влаштовують виставки.
Хороший текст (з картинками!) про це можна прочитати на birdinflight.com.
Власне, суть мого неприродньо короткого поста у чому – займатися наукою можна не будучи вченим і не порушуючи законодавство. Принаймні, в Британії. «Громадянська наука» як суспільна опція дає одночасну можливість задовільнити свій інтерес і допомогти розвитку знання. Я притримуюся цього підходу і пропагую його ж.
***
МАДЛАРКІНГ – «ГРОМАДЯНСЬКА НАУКА»
Мадларкінг (від англ. mudlarking) цілком можна вважати формою громадянської науки (citizen science), особливо тоді, коли:
1. Знахідки документуються, описуються та передаються фахівцям
- Багато мадларків співпрацюють із археологами, музеями, істориками.
- У Британії діє Portable Antiquities Scheme — програма, яка фіксує знахідки аматорів, зокрема й мадларків, у науковому реєстрі.
2. Дані, зібрані непрофесіоналами, мають наукову цінність
- Знахідки з берегів Темзи допомагають краще зрозуміти міське життя Лондона в минулі епохи.
- Вони включають монети, кераміку, інструменти, особисті речі, які археологи часто не можуть знайти через недоступність шарів.
3. Участь широкого кола людей у дослідженні історії
- Мадларкінг залучає звичайних людей до вивчення минулого, робить науку більш відкритою.
- Це один із прикладів, як громадяни стають співавторами знань.
Але є нюанс:
Звичайно, не вся діяльність мадларків — громадянська наука. Якщо це просто збирання речей "на пам’ять" без фіксації — це хобі.
***
УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ
Здається, в Україні немає такого постійного припливно-відпливного ефекту, як у Темзі, але є аналогічні умови:
- сезонні або аварійні зниження рівня води,
- активна історична присутність людей на берегах і можливість знаходити артефакти, коли вода відкриває давні лінії берега.
Це робить деякі місця українськими аналогами Темзи для мадларкінгу — хоча в нашому випадку це радше сезонний чи археологічний інтерес, ніж щоденна подія.
Якщо створити систему реєстрації знахідок (на кшталт Portable Antiquities Scheme), мадларкінг в Україні міг би стати потужним інструментом громадянської науки.
***
ТЕМЗА У ФЕНТЕЗІ
Тим, хто любить відповідне фентезі, можу порадити
1. Бен Ааронівич – серія «Ріки Лондона» (Rivers of London)
- Найвідоміша сучасна фентезі-серія про Темзу!
- Головний герой — поліцейський, що розслідує надприродні злочини в Лондоні.
- Темза та її притоки уособлені як духи-ріки (богоподібні істоти), з якими доводиться взаємодіяти.
2. Ніл Ґейман – «Небудь-де» (Neverwhere)
- Дія відбувається в альтернативному магічному Лондоні, де Темза має іншу природу.
- Присутні локації, пов’язані з річкою: Blackfriars, Floating Market, Down Street.
- Річка тут — межа між світами, простір переходу та трансформації.
***
МИРОСЛАВ ПРО МІЛИНИ І ДЮНИ
Ну або читайте стару Мирославову писанину про
