Паралельно він періодично вказує на супертворчу натуру Малишка, котрий не хотів тратити свій талант на фізичну працю.
Мені здається, все було значно простіше і виглядало як казав колись мій покійний знайомий (і не лише він): «Понад усе я хотів виїхати зі свого села, в котрому не було жодних перспектив». Приблизно так думав і Малишко, покоління після нього і зараз.
Відтак, мотивація витікала не з поетичності натури, а банального відчуття клітки, котре виникає у кожного підростаючого організму. Тим більше що Київ не за горами, Київ за Стугною і лісом.
***
Поза тим, цей уривок юного лірика про його стосунки з батьком, котрі досить добре зчитуються в кількох згадках. Про конфлікт поколінь.
1.… А. Малишко: «Одного разу батько наказав мені ставити шпички для чобіт, чи то клинцювати. Мені ж те діло швидко набридло, і я взявся за книжку. Тоді батько тяжко побив мене. Ображений і розгніваний, я нахвалявся спалити хату, навіть намагався виконати свої погрози — на щастя, мене зупинили, коли я вже підпалював стріху...
2. … Якось наваживсь я після довгих вагань прочитати одного свого вірша дядькові Микиті. Мені здалось, що я написав дуже гарно. Дядько Микита був, мабуть, іншої думки, всерйоз не сприйняв і жартома сказав батькові:
— А знаєш, Самійле, Андрій Пушкіним хоче стати — вірші пише.
— Цього мені ще не вистачало! І не подумай, що я дозволю тобі байдикувати. Скінчиш початкову — будеш моїм помічником.
— Ні, не буду, не стану шевцювати... — заперечував я.
— А дай-но мені, Ївго, потяга!
Хоч мати і намагалася тримати батька за руку та благати, щоб він не бив мене, але він все ж таки своє зробив…
3. … Важко було Андрієві відстоювати свої прагнення. Коли ж вчителі стали говорити про його здібності, батько завагався — не знав, яку дорогу синові краще обрати: стару, предківську чи нову, невідому. Та на боці Андрія були мати і найстарший брат, і батько погодився.
***
Із зауваженого:
1. Юного Малишка не приваблювала важка фізична праця.
2. Єдиний спосіб уникнути цією самоексплуатації був покинути Обухів.
3. Єдиний спосіб покинути Обухів – поїхати вчитися.
4. Батько давав тягла малому лінюху, але, стратегічно, як кажуть зараз, вибір залишив за ним самим
