Мій Обухів і його мікро-історія

В останньому випуску "Локальної історії" легенда нашої науки (принаймні, для мене), Петро Кулаковський каже, що:

• Треба змінювати підходи і починати з мікро-історії - історії населеного пункту чи громади.
• Цікавим, на його думку є вивчення параметрів українізації етнічних груп невеликих міст і сіл.
  Обухів, як видно, підходить на 200%.

Власне, після фрази мікро-історія я усвідомив, чим саме займаюся в трикутнику Обухів (вершина) - Українка - Трипілля.

Безумовно, термін "мікро-історія" солідніший за совкове "краєзнавство", а "громадянська наука" як метод продуктивніша за "фолк-хісторі" і тому подібну шизоісторію.

Втім, попри очевидну милозвучність "мікро-історія" хибує на дещо вузький когнітивний потенціал, оскільки вже в назві апелює до "перебігу подій".

Мене ж цікавлять всі маніфестації Terra Obukhiv ("Землі Обухівської") - геологія, археологія, історія, соціологія, антропологія. Грунти, фауна, флора, соціум, політикум. Минуле, теперішнє, майбутнє.

Але, ок. Ситуація зафіксована, оскільки магістральний напрям все-таки розгортання життя в каньоні, по дну котрого повзе до Стугни похмільний Змій під назвою Кобрина (шутка).
Тепер, коли питатимуть чим займаєшся, казатиму - мікро-історією.
***
Фото з циклу "Будівництво Трипільської ТЕС" by Старий Обухів, моє улюблене.