Перша частина, та, що про Лукавицю коротка – в переписі 1766 її вже немає, є «речка Кобрина». Версії про те, як могла відбуватися зміна назви і що значить Кобрина я зафіксую у списку «літератури» під постом.
Друга цікавіша. Для подібного визначення є кілька підстав.
1. У документації 16-пер. половини 17 ст. є Лукавиця.
2. У документації сер. 18 ст. – вже Кобрина
3. Хоча, як я зауважував у попередньому пості на карті, ймовірно, 18 ст, верхня частина річки – Кобрина, середня і нижня – Лукавиця.
Втім, і в 17 ст, і у 18 ст. питомою ознакою річки (чи ручая, як пишуть у 19) Лукавиці-Кобрини були загати і греблі, на котрих стояли млини.
Тут варто зауважити, що водяні млини на Кобрині:
1. Документально фіксуються у 17, 18, 19, 20 століттях.
2. Безумовно, грали значну роль в процесах колонізації долини.
3. Млини це і тип господарювання (молотьба), і комунікаційний вузол (черга), і додатковий промисел (риба), і навіть рекреаційна точка (купання) тих часів.
4. Ймовірно, мірошники були не останніми людьми на селі. Все-таки у них був доступ (а згодом і право власності) на те, що у марксизмі називається «засобами виробництва».
5. Всі ці 4 пункта підтверджуються особисто мені незрозумілим фактом, згідно з котрим і у «Люстрації Обухівського замку 1618 року» (17 ст) і у «Рум’янцевському переписі Обухова 1766 року» 18 ст) вказані ПРІЗВИЩА мельників (чи власників млинів). Хоча, думаю, це банальна економічна фіксація.
***
Отже,
1618 РІК
… 1. Став перший під містечком Обуховом, загачений греблею. При робочому впусті того ставу. Млин, збудований з дерева. У ньому одне коло й каміння, осаджене для помолу збіжжя. Той млин тримає й завідує обухівський підданий Грицько Пащенко. Якому йде виміру всілякого збіжжя одна мірка. А на замок або орендаря має приходити дві мірки. Солод не йде мельнику.
2. Став другий нижче того, загачений греблею й засипаний. А при робочому впусті того ставу. Млин, збудований з дерева. У ньому одне коло й каміння для помолу збіжжя, налагоджене для потреби. Той млин у завіданні своєму має Грицько Євсюченко. На такій же повинності, як згадано вище.
3. Став третій на слобідці, понижче тих-таки, загачений греблею й доглянутий робочим упустом. А при робочому впусті того ставу. Млин, збудований з дерева. У нього одне коло для помолу збіжжя, і камінням осаджене. Друге ступне коло для толоки проса. Той млин тримає Остап Миценко на такій же повинності, як і інші згадані.
4. Став четвертий під містом Обуховом, загачений греблею. При впусті того ставу. Млинок, збудований із дерева, укритий соломою. У ньому одне коло для помолу збіжжя, а друге ступне коло для толоки проса. Той млин тримає панський підданий Лук’ян Дятел так, як і інші – з третьої мірки всілякого збіжжя. І без солоду.
Повинність тих мельників. Згідно з давнім звичаєм, повинні в замку будівлі всілякі поправляти, і, коли потреба, нові будувати. Також начиння, тобто столи, лавки, вікна, двері робити й лагодити повинні…
ЩО МОЖНА ЗРОЗУМІТИ ІЗ ЦЬОГО СПИСКУ?
1. ПРІЗВИЩА. Мені здається, що, як мінімум одне (Пащенко) до цих пір вжиткове в Обухові.
2. МАТЕРІАЛ. Дерево.
3. КІЛЬКІСТЬ. Чотири
4. ЖОРНА. «Кола і каміння» мені, якщо чесно, мало шо говорять. Як і їх спеціалізація («збіжжя», «просо», «солод»).
5. ПОВИННОСТІ. Мельники це універсальні столяри тих часів.
6. ЛОКАЦІЯ. Як видно з тексту, у ньому прямо не вказана водойма, на якій стоять млини. Я припускаю, що це, ймовірно, саме Лукавиця-Кобрина. Причина – у тексті «містечко біля замку», а замок, моя робоча версія - на Автостанції. А відтак і загата зі ставом десь там, де сучасний. Хоча, швидше за все, розмір був все-таки поменший.
7. Другий і четвертий стави можуть бути десь в тому ж районі, а третій – ні. Слобідка з цього уривку це село (реально радше хутір) Слобода з тексту, вона ЗА (чи біля) Обуховом. Але де вона була у 17 ст. у містечку з 4 вулицями і парою сотнею мешканців? Не думаю, що дуже далеко. Знову-таки я під прислівником «під» вбачаю саме ознаку висоти (замок на горі Городок, містечко біля нього, а млини на річці «під», себто в долині). Хоча, правильніше, мабуть, думати, що «під містечком» це «біля». Втім, це все спекулятивна логіка. Моделювання з «г..а і палок».
Одне точно – вже на початку 17 століття Кобрина і можливо, її притоки активно використовувалися з господарською метою, що, безумовно, сприяло освоєнню території (в тексті є замок, фільварок, поля, стави, млини, церква і навіть шинок).
***
1766 РІК
… 1. Село Обухов урядовое полку Киевского сотни Киевской, лежащее от полкового города Козельца в 123 верстах, а от города Киева в пятидесяти верстах. Положение оного на гористом месте при речке Кобрине, которая течет на всход.
2. В том селе двор его высокопревосходительства господина генерал аншефа и кавалера и киевского генерал губернатора Федора Матвеевича Воейкова, деревянный старый и к жилью годный.
… Мельница на реке Кобрине в одном камене, мелет осенью и весною, хлеба перемалывает 40 четвертей, мелет же для господского обиходу.
3. Семен Казитенко, уроженец того ж села, 45 лет.
… (земля, прим. Авт.) за Кобраною от села в 1 версту.
…Мельница гребельная на реке Кобрине близ двора на 1 камень
4. Влас Кремянский, 28 лет
… Мельница на Кобрине обо двох колах
5. Емельян Чепила, того села, 50
… Лес ореховый в урочище над Кобриною в 3 верстах
6. Андрей Мельниченко, того села, 40
… Мельницу имеет в оном же селе на реке Кобрине об одном коле
7. Никита Зленко, уроженец села, Котичан 40
… Мельницу имеет в 1 коле на реке Кобрине
8. Федор Мазковый уроженец польской области, 50
… Мельницу имеет на реке Кобрине в 1 коле
9. Вдов Григорий Мазковый полку Нежинского села Красиловки с козаков 100 лет, в посполитые записался в 1726 году
… Мельницу имеет водяную на реке Кобрине об одном коле
10. В оном селе дом его превосходительства господина генерал майора кавалера и киевского обер коменданта Якова Васильевича Елчанинова деревянный вновь строящийся. В нем господских покоев 2, людских 2, амбар для поклажи 1, сараев 1, построен оным комендантом Елчаниновым в 1766 году ценою 200 р. К оному принадлежащих:
… Мельница на реке Кобрине в 1 коле, мелет осенью и весною, хлеба перемалывает 400 четвертей, мелет только для одного господского обиходу.
ЩО МОЖНА ЗРОЗУМІТИ ІЗ ЦЬОГО СПИСКУ?
1. Те, що я зауважив вище – Лукавиці вже немає, є Кобрина. Ймовірно, вона головний гідронім, оскільки всі інші або не згадуються, або досить важко піддаються інтерпретації. Ті ж Руди.
2. Кобрина є маркером 3-х господарських елементів
- Власне млина (згадується «водяний» і «гребельний» (ймовірно, різновид першого).
- Землі (власності)
- Ліса (власності).
3. Ну і головне (хоча не зразу кидається в очі). В тексті є ДВА власника Обухова, оскільки за тодіш. традицією частину села давали київським губернаторам, а частину – комендантам. Відтак,
- До Бердяєвих і тих, і інших тут було до-біса. Просто на відміну від інших старий Бердяєв більше любив село, а тому і влаштував тут норм дачу, котра, на відміну від попередніх (і паралельних) власників протрималася пару поколінь, а не років.
- Ну і звичайно ж, версія про те, що частина селян була вільною (бо «казеною») це лише черговий міф сформований в часи стихійного обухівського краєзнавства.
***
ЛІТЕРАТУРА:
ЛУКАВИЦЯ-КОБРИНА
ТОПОНІМИ РУМ. ПЕРЕПИСУ
МЛИНИ
