Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Нове дослідження Джерона Оостербаана з Лейденського університету довело, що звичайні дерев'яні бочки відігравали роль «морських контейнерів» пізнього Середньовіччя і стали ключем до розвитку міжнародної торгівлі.
Ця тара дозволила дешево транспортувати товари на великі відстані та значно довше зберігати пиво чи оселедець, що допомогло купцям виходити на нові ринки. Використовуючи метод дендрохронології (аналіз річних кілець деревини), вчений відстежив, як завдяки бочкам торговельні шляхи розширилися від Франції та Нідерландів аж до Балтійського регіону.
Тогочасна торгівля була суворо регламентована: правила визначали навіть те, як саме риба має укладатися в бочку, а якість перевіряли спеціальні інспектори. Масштабний імпорт також змінив архітектуру великих портових міст, де довелося будувати спеціальні потужні «винні крани» для розвантаження ємностей, які важили понад 300 кілограмів.
Нідерланди стали справжньою золотою жилою для дослідження, оскільки їхній вологий ґрунт бездоганно консервує деревину протягом століть. Багато бочок збереглися до наших днів завдяки тому, що містяни давали їм друге життя, використовуючи як міцні стінки для колодязів або вигрібних ям.
Поєднавши писемні архіви з археологічними знахідками, Оостербаан створив систему розшифрування тисяч ремісничих клейм на бочках, які вказували на власника чи виробника. Завдяки цим міткам йому навіть вдалося ідентифікувати точну назву затонулого у 18 столітті фрегата «'t Hart», що відкрило нові сторінки в історії мореплавства.
