Власне ІСТОРИЧНА. Автор тексту впевнений, що Вітагольм це суч. Витачів. Мені ця версія здається притягнутою. За одне вухо — Рибаковим, за інше — Пріцаком. Чи достатньо всіх цих “сигнальних вогнів” і фонетичних збігів для однозначного ототожнення? Кому як. Мені ні. Версія сира, умовно їстівна.
2. Друга — БРЕНДИНГ. Кажуть, що Витачів теж готують під МАФізацію історичних місць, втім, сьогодні питання про інше. Очевидно, що встановлення репліки рунічного каменю у селі однозначно додасть нових сенсів цій території. Хоча і оживИть місцевих фантастів з їх курганами, готами і зорельотами.
Так чи інакше подія ця amasing. Саме такі переписують культурний код території, створюють його додаткову вартість.
НЕ КІОСКИ НА В’ЇЗДІ ДО ОБУХОВА, як здається тим, кому здається.
***
... Алстадський камінь, встановлений приблизно в XI столітті, заввишки понад два з половиною метри. На ньому вирізьблено кілька рунічних написів, зроблених у різний час. Зображення на камені включають постаті людей і тварин: коней, собак та велику хижу птицю на вершині. Можливо, він навіть зображує сцену полювання з вершником.
— Це неймовірно красивий пам’ятник, — каже дослідниця Кристель Зільмер, рунолог з Культурно-історичного музею при Університеті Осло.
Вона бере участь у створенні точної реконструкції каменя, яку буде передано Україні.
МІСЦЕ НА КАМЕНІ ЦЕ СУЧАСНА УКРАЇНА
Копію виготовить професійний руноріз, якнайточніше передаючи оригінал, однак без пошкоджень, що з’явилися за тисячу років. Зільмер створює точні креслення, щоб відтворити написи.
Камінь встановлять у древньому поселенні Витачів, що розташоване на березі Дніпра, трохи південніше Києва. Це місце згадується в одному з написів на камені.
Останній напис, зроблений на широкій стороні каменя, згідно з розшифровкою музею, перекладається так:
«Енгле поставив цей камінь на честь свого сина Торольда, що загинув у Вітагольмі, між Устагольмом і Гардарами».
Вітагольм — це і є сучасний Витачів, що у часи вікінгів входив до складу Київської Русі — великої держави, яка охоплювала частини сучасної України, Білорусі та Росії. У скандинавських джерелах вона відома як «Гардаріке» (країна міст).
ІНІЦІАТИВА ВІД УКРАЇНИ
Коли норвезький міністр закордонних справ Еспен Барт Ейде відвідав Україну восени 2024 року, він побував у Витачеві. Там міністр закордонних справ України Андрій Сибіга висловив бажання українців отримати копію Алстадського каменя.
Культурно-історичний музей Осло отримав завдання реалізувати цей проєкт, який має бути завершений до осені 2025 року.
— Камінь стане подарунком від норвезького народу українському — невеликим, але важливим символічним жестом на додаток до військової, гуманітарної та фінансової допомоги, яку ми вже надаємо, — зазначив Ейде у листі до [наукового порталу] — Для мене це щире вшанування народу, що мужньо тримається, і символ нашої спільної культурної спадщини, яку сьогодні українці захищають ціною власного життя.
КАМІНЬ З УЛЬВОЇ
Оригінальний камінь було знайдено біля ферми в Алстаді, в районі Естре Тотен. Згодом його перевезли до музею, де він зберігається до відкриття нового Музею епохи вікінгів у 2027 році.
Рунічні написи зроблено у два етапи. Перший напис — на вузькій стороні — повідомляє, що камінь було встановлено жінкою на ім’я Йорунн на честь її померлого чоловіка.
Особливим є те, що напис також згадує походження каменя — острів Ульвьоя на Рінгеріке. Такі згадки в рунах трапляються вкрай рідко.
Другий напис, ймовірно, з’явився через 50–70 років. Він і містить згадку про сина Торольда, який загинув у Витачеві. Що саме сталося — невідомо.
Існує ймовірність, що камінь використали повторно: хоча напис каже, що батько встановив камінь, він уже стояв на той момент.
ВІДНОВЛЕННЯ КАМЕНЯ
Оскільки відомо, звідки походить камінь, для копії також буде використано камінь з Ульвьої — тієї ж місцевості, де взяли оригінал. У січні 2025 року команда музею разом із Асоціацією вікінгів Hardraade дістала пробний камінь для аналізу.
Справжній блок мають вирубати з твердого скельного масиву. Копію виготовлять у майстерні з обробки каменю та скульптур у Данії, після чого доставлять до України.
НЕ ПРОСТО СКОПІЮВАТИ
— Відтворення тисячолітнього рунічного каменя — це непросте завдання, — каже Зільмер, - Деякі руни вже стерті часом, і не завжди можна точно прочитати написи. Наприклад, ім’я чоловіка Йорунн залишається невідомим: є кілька припущень, але наукової певності немає.
— Ми повинні зберегти те, що реально бачимо, не вигадуючи те, чого не можна підтвердити, — наголошує Зільмер.
СИМВОЛ СПАДЩИНИ І СОЛІДАРНОСТІ
Цей камінь — не лише історична реліквія, а символ зв’язків між народами Скандинавії та Київської Русі, які існували вже тисячу років тому. Сьогодні, у час нових викликів, цей жест від Норвегії до України — визнання спільної історії та підтримка в боротьбі за збереження ідентичності.
