«СПОГАДИ» НАДІЇ КРАВЧЕНКО
Цього разу застрільщиком стали спогади Надї Кравченко - людини, котра по суті відкрила Обухів для великої археології у 1970-х.
Інфу про цю працю підкинув мені Ivan Kolosovski, котрий сам копав Обухів в ті часи. Кажуть, є невеликий фільм про ті розкопки, буду шукати. Поза ним я знайшов новий для себе список невеликих археологічних праць про тодішні розкопки в Обухові. Більшість видані у вузькопрофільних виданнях того часу, відтак зараз недоступні. Але, я бачу слід і йтиму ним.
***
ЦІ МІСЦЯ ТОДІ І ЗАРАЗ
Прям зараз я фізично бачу практично всі місця, де копала в 1970-х Кравченко. Дивлячися на них думаю про те, як виглядав тодішній пейзаж, поле переді мною.
Не боюся помилитися, на його місці був степ, сама ж долина Кобрини була вкрита типовими для того часу заплавними дубово-грабовими лісами, в котрих, підозрюю, водилися ласі до жолудів кабани.
Можливо мешканці Обухова 1, 1а і 3 (і інших), селища котрих тягнулися вздовж теперішньої об’їздної обухівської дороги, використовували ці хащі в якості мисливських угідь.
Це зараз ми вважаємо Обухів початком, а дорогу з нього на Київ - продовженням. Тоді все було трошки навпаки і заболочена, заліснена долина Кобрини була «кишенею», природнім продовженням паводкового русла Дніпра, котре існувало у вигляді величезного реліктового болота від Києва до Трипілля.
Відтак, як стверджує автор «Південноруського села 11-13 століття» і селилися люди, аж до початків Русі (пізнього середньовіччя) на вододілі, а не у балках. Вододілом, нагадаю, є територія між долиною Красної і Кобрини з одного боку, і Кобрини і Стугни - з іншого.
***
КОРОТКО ПРО ОБУХІВ 3
Одне з таких поселень, відоме в археології як Обухів 3 і було відкрите Н.Кравченко і ко в часи молодості наших батьків. Для тих, кому цікаво, ким були ці люди, відсилаю до конспекта праці саме цієї локації (див. список літератури).
А ще пізніше починалася «Деревенская пуща», вона ж, ймовірно - «Кухмістрівський ліс» часів ранньомодерного Обухова Дорогостайських.
***
КАМІНЬ І МІЙ АНАМНЕЗ
Нас же цікавить лише один артефакт цього місця, але який! Це так званий Обухівський камінь.
1. Перший раз я побачив його в «нульових» у книжці Домотенка.
2. Останній – пару років тому під музеєм у Трипіллі.
3. Мінус – він лежить на вулиці, що явно не впливає на збереження зображень на ньому.
4. Плюс – він не «загубився» у чиємусь сільському фундаменті, як, можливо, так званий «Другий камінь». Кажуть, їх було 2.
***
ЩО ПРО ЦЕ ПИСАЛА КРАВЧЕНКО?
Цитую без інтерпретації з праці Н.М. Кравченко, ПУТЕШЕСТВИЕ В I ТЫСЯЧЕЛЕТИЕ Н. Э.ЗАПИСКИ ОБ АРХЕОЛОГИЧЕСКОЙ (СТУДЕНЧЕСКОЙ) ЭКСПЕДИЦИИ.
… Результативным явилось исследование широкой площадью черняховского поселения Обухов I. Существенной оказалась возможность сопоставления этого памятника с синхронными памятниками киевской культуры и использования этих альтернативных социо-культурных комплексов для исторических построений.
Исследование сопутствующих памятников — могильника Обухов Ia и святилища Обухов III — также явилось этапным в создании концептуального решения проблемы, в том числе этноисторических реконструкций на основе полученного археологического материала.
Уникальное сочетание славяноязычных, черняховских и раннеславянских компонентов позволило аргументировать интерпретацию Обуховского комплекса как памятников антoв. Эти особенности материальной культуры, выявленные при исследовании черняховского поселения Обухов I и святилища Обухов III, камня с петроглифами, в которых прочитывалось сочетание славянских и сарматских элементов, дали возможность выделить и ранеантский этап…
***
... Не менее значительной является находка камня с петроглифами. Зооморфные изображения на нем (фигура идущего "рогатого" животного и бычья маска — "морда") указывают на связь с культом быка, иначе говоря, Влесову традицию в славянском язычестве. Но не менее красноречивым является сочетание этой своеобразной языческой "иконографии" с "сарматскими знаками" — тамгами, лежащими в основе геральдики сарматских царей Боспора, а также славянских князей Поднепровья и князей Древней Руси.
На камне, датируемом III–IV вв., наиболее выразительно выгравирован триденс — тризуб. И хотя Обуховский камень немного не дотягивает до Розеттского (билингва, позволявшая дешифровать египетские иероглифы), тем не менее две этно-культурные линии, скрестившиеся в его изображениях, позволили дешифровать закодированный в них текст.
Эта связь, точнее, симбиоз, славянского и сарматского (ираноязычного) компонентов. Обуховский черняховско-киевский комплекс материальной культуры подтверждает своим существованием неслучайность удивительных реликтов иранского языка в современной украинской речи...
***
Література:
***
ФОТО:
