З ЦІКАВОГО: в Обухові ОУН теж була. І, судячи з усього, погляди частини її членів були також "лівими", бо демократичними (на противагу класичним націократичним, інтегральним). З іншого боку, їх гасла - це типовий націонал-комунізм ще Зеленого (буквальне повторення). Разом - всі відтінки лівого.
З ВІДНОСНОГО: проголошення Акту відновлення Незалежності в 1941 бандерівцями на наших теренах відбулося у Василькові. Згодом там же відбулася якась крупна нарада похідних груп і, здається, якийсь розкол. В обох випадках фігурує легендарна постать, ймовірно, найвідомішого "східняка" в лавах ОУН - Йосипа Позичанюка. Деталі вже не пам'ятаю. Можливо, Liudmyla Shkulkova знає більше.
Що стосується Обухова, станом на зараз питання функціонування ОУН тут не досліджене від слово "зовсім". Втім, дві історії є. Одна пряма, інша дотична.
ПЕРША.
...Так, в м. Обухів у серпні 1942 р. вирішувалось питання про зміну орієнтації з ОУН(б) на ОУН(м) 42. Проте, ступінь впливу організації в регіоні не потрібно переоцінювати. Частина інтелігенції, ступивши в організацію, так і не зрозуміла сутності її політичної програми.
Так, учасник ОУН, що походив з місцевого середовища, на питання: “...якої влади Ви бажали на Україні”, – відповідає: “Демократичної, не диктатури, без євреїв і більшовиків... За своїми політичними поглядами я український націоналіст, але не повністю, так як був не згоден з лозунгом українських націоналістів “Україна для українців”, так як в цьому лозунзі вбачається диктатура і насилля, а я проти диктатури і всякого насильства”
(Гончаренко О. Реакція української інтелігенції на Голокост)
ДРУГУ я колись розповідав. Йдеться про те, як за допомоги ОУН у Києві ліквідували головного обухівського чекіста, організатора місцевої партизанки, тов. Варакова (http://surl.li/gszkpg).
