Джерело: Соцпортал
Пенсійний фонд України відмовив у виплаті одноразової допомоги провіднику Анатолію Бабічеву, який під час евакуаційного рейсу втратив дружину — теж працівницю залізниці. Подружжя працювало разом у потязі, що прямував на евакуацію дітей до Лимана і потрапив під ворожий обстріл у ніч із 12 на 13 березня 2022 року. Наталія Бабічева загинула на місці, Анатолій продовжив рятувати пасажирів.
У 2023 році Анатолій отримав державну відзнаку «Національна легенда України» за самовіддану працю та евакуацію тисяч людей із зони бойових дій. Однак, коли у 2025 році дізнався про своє право на грошову компенсацію за загибель дружини, йому відмовили у виплаті.
Підставою для відмови стало формальне тлумачення строків подання заяви. Орган Пенсійного фонду в Києві зазначив, що три роки, відведені на звернення згідно із Законом № 2980, минули ще 12 березня 2025 року — саме від цієї дати чиновники почали відлік. Водночас юристи наполягають: обрахунок мав починатися від дати завершення розслідування нещасного випадку — 27 липня 2022 року, коли було офіційно підтверджено, що смерть сталася під час виконання службових обов’язків.
«Про цей закон я дізнався тільки цьогоріч. У ПФУ попросили додаткову довідку, яка не була обов’язковою, і це забрало час. А про строки звернення мені ніхто не повідомляв», — розповів Бабічев.
Юрист і співзасновник ГО «Соціальний рух» Віталій Дудін вважає, що таке тлумачення норм закону є несправедливим: «Співробітники ПФУ відрахували строк у спосіб, максимально невигідний для Анатолія. І виникає питання — чому жодна установа не повідомила провідника про його право на компенсацію?»
Крім того, Дудін наголошує, що сам закон № 2980 почав діяти фактично лише у 2024 році, коли були ухвалені всі підзаконні акти. Це поставило у невигідне становище тих, хто зазнав втрат у перші роки повномасштабного вторгнення.
Активісти профспілки залізничників також звертають увагу на відсутність інформування з боку роботодавця.
«Право не діє, якщо про нього мовчать. Роз’яснення і супровід — це обов’язок і компанії, і профспілок», — зазначає Катерина Ізмайлова, голова Молодіжної ради Профспілки залізничників України.
Ще однією серйозною проблемою, за словами юристів, є практика відмов через те, що підприємство загиблого не внесене до Реєстру об’єктів критичної інфраструктури. Суди вже розглядають принаймні шість справ, у яких Пенсійний фонд не визнав залізницю критичним об’єктом — попри її роль у воєнний час.
За законом, родина загиблого працівника критичної інфраструктури має право на виплату 1 мільйона гривень, а постраждалі — на компенсацію від 200 до 800 тисяч. Утім, на практиці право на допомогу часто блокується бюрократичними перепонами.
Соцпортал продовжує висвітлювати історії постраждалих та пояснює, як відстояти своє право в суді.
