Що таке "кагарлик"? Версія

• ПРИЧИНА ПРОСТА: тюркська назва, котру до цих пір кожен перекладає як хоче.
• З ПЛЮСІВ: так, це робить саму територію старішою, оскільки корені назви, ймовірно, губляться у пізньому середньовіччі з його печенігами та клобуками в цій частині пороської ойкумени.
• З МІНУСІВ: назва території (або її частини) НЕ тотожна існуванню примітного чи значимого населеного пункту. Можу помилятися, але, попри те, що на самій Кагарличчині кочовиків трохи накопано, в самому Кагарлику тодішньої Трої не відкрито. Відтак, ототожнення з літописним Торчеськом - пізньорадянська шняга, притягнута за вуха партійної потреби приблизно як заснування Обухова у 1362 році.
• МОЯ ВЕРСІЯ: Кагарлик - це, в першу чергу, топонім, маркер території. Питання лише в одному - що саме він позначав, ВОДУ чи СУШУ? В будь-якому разі я припускаю, що спочатку з'являється назва урочища чи водойми (гідронім), а потім на його основі населений пункт.

Відтак, люди на річці Мокрий Кагарлик жили давно. Але не дуже густо, тому властиво поселення зявляється коли Я. Острозький будує хвартецю, котру, шоб не заморочуватися називає "Кагарлик". В Обухові, до прикладу, це був хутір Лукавиця ... да, на р. Лукавиця. І таких прикладів досить.
***
ГРИЦЬ ХАЛИМОНЕНКО У СВОЇЙ ПРАЦІ "ТЮРКСЬКА ЛЕКСИЧНА СКИБА УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИКА" пише, що "... гідроніми регіону Росі ретельно дослідила І. М. Желєзняк (Рось і етнолінгвістичні процеси Середньо-Наддніпрянського Правобережжя. – К., 1987. – 46–77), яка виявила такі тюркські назви: Гоглуй, Кендюха, Тарган, Узень, Кагарлик (якраз у цьому топонімі збереглася давня самоназва печенігів: кангар + аф. -лик, за допомогою якого утворюються іменники на означення певних (соціальних, професійних чи етнічних) груп населення = кангарлик "кангари".

Носовий -н- [ng ], притаманний і багатьом сучасним тюркським мовам, у вимові українців став звучати як -г-, через що маємо Кагарлик. Всі або певна частина цих гідронімів можуть бути чорноклобуцького походження...".

Мені ця версія подобається.

Крім того, за його словами:
1. ГАРЛИК "товстий очерет, з якого виготовляють рибальські снасті (кітці)" (Берл. 37); р.
2. КИРЛИК, КЫРЛЫК "дика гречка" (Ф ІІ,238;440).
ЕСУМ 1, 474 вважає походження терміна неясним. У семантиці слова, безперечно, закладена назва рослини. Ще Радлов ІІ,755, пояснюючи етимологію тат. qyrlyq "груба польова трава, що скидається на просо", довів: ця лексема – похідне від тюрк. qyr "поле, степ, луг" та аф. -lyq.

Також пор.
- тат. qyrlyq qyrlaç "рослина Іван-чай", "насіння якогось бур'яну" (ТатРС 311);
- башк. qyrlyq "трава, насіння якої схоже на зерно гречки",
- балк., карач. qyrdyq "трава" (Єгоров 119),
- хакас. qarlyq "бур'ян, насіння якого схоже на зерно гречки" (Уч. зап. Хакасского НИИ языка, л-ры, истории. – 1973. – Вып.18. – 47).

Також пор.
- тур. qargy, qargu "очерет" (Будагов ІІ,50),
- qyrlyq "степове (лугове) місце" (ТРС 542);
- чаг. qaru "очерет" (Будагов ІІ,50).
***
Якщо узагальнити і повторитися, то, ймовірно, це назва або частини степу або водойми.
Я можу помилятися, але екстраполяція назви гідроніму на нас. пункт частіша, ніж навпаки, хоча би тому, що гідроніми як семантична топооснова, маркери території, ЗАВЖДИ старіші за стаціонарні населені пункти.

Тому, МОЄ ПРИПУЩЕННЯ: це старе тюркське слово родом із пізньої Київської Русі пару сот років жило у вигляді цієї річки (або ширше - її долини з хорошими лугами-пасовиськами), на котрій згодом, наприкінці 16 ст. волинська інвазія збудувала однойменний захисний пункт.
Можливо, вже тоді ніхто не розумів його значення, кагарлик то й кагарлик, кобрина то й кобрина, стугна то й стугна.
***
Іншомовні запозичення це круто. Це свідчить про динаміку контактів і багату історію території.
Скрін: Кагарличчина, 1789р.