ПО СУТІ:
1. Рукописи 19 ст. читати важко. З ходу, без концентрації зрозуміло 3-5%. Додайте до цього ще тогочасну юридичну казуїстику і фраза про «книгу і фігу» оживає на очах.
2. Пробував задіяти Transcribus, але, як виявилося, «ця найкраща ШІ-програма для рукописів» практично не розуміє кирилицю і її саму тре вчити.
***
З ОЧЕВИДНОГО:
3. Дуже багато про:
- Млини (в тому числі лодейні);
- Церкви (всі три у Трипіллі);
- Шовкові плантації (Трипілля – Жуківці);
- Чугунний завод (Мордасевича у Трипіллі);
- Євреїв (і їх життя на означеній території);
- Прізвища (прям дуже багато, цілі переписи)
- Господарку (магазини, корчми, левади і тд)
- Філоненків (по суті, найвідоміша «стара кров» території)
***
Інфи так багато, що за повного опрацювання її стане на кілька книжок.
Всі знають працю «Монтайю, окситанське село від 1294 до 1324 року» Еммануеля Ладюрі. Її автор взяв 1 село, 1 тип документа, 1 покоління. І вийшов шедевр. Саме про неї я подумав, коли усвідомив пізнавальну глибину Трипільських люстрацій. Залишилося знайти історика, котрий витратить на них кілька років.
Ще одне відкриття, котре я зробив для себе полягає у тому, шо яким би малим не було село, воно має історію. Часто надзвичайно цікаву. Тому, всі, хто вважає, що за межами Києва, Львова чи Одеси її не було – помиляються. Я, приміром, під враженням від того, як багато інфи є про 50-60 дворів в гирлі Стугни. І це лише протягом 20 років в середині 19 ст.
На щастя, мій інтерес був вузьким і нестійким, як ті «сипучі піски», на котрих стояла тодішня Злодіївка (зараз Стара Українка).
Стосувався він тодішнього ландшафту, географії і топоніміки нижньої течії річки Стугна. Місця, де зараз Трипільська ТЕС і міст на Українку, а тоді було гирло вищеозначеної річки.
***
ІЗ ЗАУВАЖЕНОГО:
ФІЛОНЕНКИ
Дуже багато інфи про Філоненків, котрі весь час шось купували, міняли, з кимось судилися і тд. Я не зовсім зрозумів контекст, але, здається, в Трипіллі-Злодіївці вони з’явилися в середині-другій половині 18 ст десь з району Дмитровичів, недалеко. Отримали за заслуги, купили чи виміняли землю під горою Стінка – я теж не зрозумів.
Одне точно – як мінімум, ціле століття вони були вагомим фактором місцевого життя; поза сумнівом легендарною фамілією, оскільки перекази про них досі побутують в частині населення. Тільки я знаю штуки 3-4, мінімум.
Щоправда, найцікавішої, про «печеру розбійників в урочищі Філонівщина» в текстах я не видивився.
***
ЛАНДШАФТ
Досить добре зчитується і місцями нагадує якийсь пролог до фентезійного циклу.
В центрі повісті – село Злодіївка на тоді лівому (і трохи правому) березі в гирлі Стугни перед її впадінням в Дніпро. Село стоїть на «сипучих пісках» і щосезонно, переважно навесні, потерпає від повеней.
Їм, зокрема, сприяє той факт, що Злодіївка знаходиться між Дніпром, Стугною та зниклими на сьогодні Манкою і Козаркою. Відтак, сильні повені перетворювали дюну, на котрій сиділо село, на справжній острів.
Порятунок від води шукали в так званій «Трипільській дачі» - казеному лісі припіднятої борової тераси правого берега Дніпра. Відома під назвою «обірок (їх було кілька) вона тривалий час манила злодіївських селян наче мед бджіл. Причина проста – це єдине на той час припідняте над заплавою місце в гирлі Стугни. Все інше – або піщані дюни, на котрих стояла Злодіївка і майбутні хутори (Ніколенки, Дубин, Граби тощо) або болота.
Літом ці місця було камерними і зручними для господарювання за рахунок алювіальних наносів для городництва і заплавних лугів - для худоби.
Єдине вузьке горло території – паводки. Саме вони і відсутність зручних висот не дозволили Злодіївці вийти на оперативний простір і перерости в село, селище, місто. Як, пр, Обухову, котрий на старті у 16 столітті перебував у схожій ситуації.
Але, геологічно Обухів, Безрадичі, Підгірці, Васильків це річкові долини Київського плато, що впадають долину Стугну (ширше – Дніпра). А Чапаївка, Козин, Таценки, Злодіївка – борова тераса Дніпра, нижча і головне – позбавлена оперативного простору (глибина Обухова, пр, 9 км. Було куди відступати під навалою води).
Можливо тому мінімум до середини 20 ст все від Чапаївки до Злодіївки перебувало на все тому ж хуторському рівні. І лише намив цих територій дозволив здійснити різкий модернізаційний ривок у вигляді будівництва міста, електростанції, заводів.
***
ТОПОНІМИ
Частину з них я чув, більше того, вони є як на карті Шуберта 1868, так і радянській карті 1947 року. Зараз, думаю, це вже історія, хоча би тому, що зникли річки і болота, котрі формували тодішні урочища і давали їм імена. На їх місці промзона і саме місто Українка.
Отже, що є в люстраціях:
1. СТІНКА – частина вододілу між долинами Стугни і Красної. Візуально – наступна за Дівич-горою.
2. КОЗАРКА, МАН(ь)КА – невеликі річки. Одна текла зліва від Стугни, інша справа прямо під плато. Знищені будівництвом міста і станції.
3. МАРКІВ КУТ – часто згадується у документах. По суті це болото, котре злодіївські селяни використовують для випасу етк. Единий момент, котрий я не зрозумів – на картах того періоду Марків Кут ЗА Обуховом, десь між ним і Нещеровим. Від Злодіївки км 8. І не по асфальту, а заболоченій долині Стугни.
4. ЗАГРУЗЬКЕ – те саме (болото, заболочена заплава Стугни між Обуховом і Злодіївкою. Зараз там промзона).
5. ОЗЕРО ДОМАХА – одне із заплавних озер басейну Дніпра, (інший варіант - його протока). Ймовірно, трохи вище сучасної Українки. Зараз затоплене Канівським морем.
6. СЕРЕДНІЙ ОБІРОК – та сама «Трипільська лісова дача».
7. КОЗАЦЬКА ДУБИНА – ймовірно, дубрава, на місті котрої згодом постане однойменний хутір.
8. ВЕЛИКА ВІЛЬШАНА, ВЕРБОВІ ЗАРОСТІ, УРОЧИЩЕ ПОДБІРНЕ – є на картах.
9. ЖУРАВЛИНИЙ ОСТРІВ – можливо, острів напроти тодішньої Злодіївки. Є на картах 19-початку 20 ст. Зараз затоплений Канівським морем.
10. ЗАВИШЕНА ГРЯДА (КОЗЬЯ ГРЯДА) – найцікавіше в моїй оптиці, місце. З одного боку вказує на якесь нехарактерне для гирла Стугни підвищення. З іншого боку, на яке?
З одного боку Фундуклей в середині 19 ст писав про якусь квадратну «батарею» з валом висотою «5 сажен».
З іншого боку, через 100 років Філоненко відмітив на своїй карті-схемі якийсь «насип».
Співпають цей вал і насип чи ні я не знаю. Питання лишається відкритим.
11. Попов луг, ур. Яворське, Пожарщиці, Березовий яр, Липовий яр, ймовірно, поколінневі і дрібні, відтак на картах відсутні і мені ні про шо не кажуть. Так само як і т.зв. «Злодюжий яр».
