Того, котрого у 1958 році хвалив Малишко.
І той, хто згодом присвятив йому кілька віршів.
Один з них – «Малишкова земля», можливо, 1965 року. Є й інші, але вже без Обухова.
Не Вінграновський з його з його «А там піди, як схочеш, на Обухів, Обухова не схочеш — на Саврань!», але теж нічо.
***
МАЛИШКОВА ЗЕМЛЯ
Мені кортить приїхати в Обухів,
Де теплий вогник світить уночі,
Де він малим казки дніпрові слухав
І засинав у мами на плечі.
Попить води з криниць ясноджерелих
І привітати сонце у дворі,
Де є калина для весіль веселих
І квітне сміх дівчати на порі.
Де папороті в осені і в зими
Вливали чари в слово голосне,
В сердечне слово, де туман брестиме
І сивий дощ по вікнах полосне.
Мені кортить постоять на обніжку,
Вловити вітру яросний мотив,
Де нелинь-дуб Андрієві Малишку
На щастя мідні жолуді ронив.
Мені кортить принести неминуче
Мажорні тони у життєвий здвиг,
Щоб так любить Звенигору співучу,
Як любить він у грозах вікових!
ПС. Мені здається, що саме фраза "Малишкова земля" з часом, по мірі розвитку культу Малишка після 1970 року могла еволюціонувати у "Малишків край".
Але, це не точно.
