"Вовча ніч" над Обуховом

Ну і ше хороше міське фентезі "Місяць над Сохо" Бена Аароновича.

Кажуть, що в деяких народів червоний місяць - це вовче світило, сонце перевертнів.
ПРОБЛЕМА ВЕРФОЛЬФА НА СЕРЕДНІЙ НАДДНІПРЯНЩИНІ, якщо перефразувати Пелевіна, полягає у тому, що Обухові з цим не густо.

• Колись краєм вуха я чув відголосок вже мертвого корпусу переказів про перевертнів у Гощеві.
• Ймовірно, він помер разом з відведенням Стугни і поступовим осушенням біотопу.
• Крім цього, в Обухові був зафіксований топонім "Вовча гора" (швидше за все ситуативний чи транзитний).
• Вовки цілком могли бути у Гудимовому лісі.
• Топонім Перевертя в 17 ст і прізвище Перевертун у 20.

МІФИ ТЕЖ ВИМИРАЮТЬ
Втім, цього мало. Шось мені підказує, що десь на денці підсвідомого в Обухові ще можна знайти оповідання про відьом і покійників, але упирі і перевертні це вже інша культурна епоха (століття 19) і екологічна ніша (заплавні біотопи і бори).

Ну і головне - раціональний характер нашої освіти досить в цікавий спосіб фрагментує "магічне мислення" нашого народу: біляцерковні забобони лишаються, а "магічна" флора і фауна переходять в розряд червонокнижних.

Архаїка відмирає. Зараз за нею треба їхати в глухі карпатські чи поліські села.

Іншими словами, ВОВЧА НІЧ Є, А ВОВКІВ НЕМАЄ.