Забуті імена власників Обухова: продуценти і "паразити"

ПРУБЛЄМКА
Склалося так, що ми знайомі з власниками Обухова з 15 по 17, і з 19 по 20 століття.
18, одне з найцікавіших (Гетьманщина, переселення, переписи) – випадає. І не вина тут Домотенка, котрий присвятив цим особам всього кілька рядків. Проблемка, думається, в іншому – це досить специфічна, не обухівська, господарська документація.
Плюс, ці люди не дуже яскраві у порівнянні з іншими, ранішими і пізнішими постатями.

СПІЛЬНЕ
Ну і головне. У БІЛЬШОСТІ, майже ВСІХ з них (можливо, за дуже незначним винятком) є одне спільне:
ВОНИ НІКОЛИ НЕ БУЛИ (або НЕ ЖИЛИ) в Обухові. Для чого, якщо село для них джерело оброків і прибутків, дароване на «кормленіє»? В кращому випадку щось середнє між фермою і дачею, як у втомлених від Києва, бідніших з кожним поколінням, Бердяєвих.

СПИСОК
Отже, підкоректуймо список, котрий в першій ітерації я уклав ще 7 років тому:

• 15 СТОЛІТТЯ – Станко Юрша, Іван Юрша, Олехно Монвид-Дорогостайський;
• 16 СТОЛІТТЯ - Микола Олехнович Дорогостайський, Ян Миколайович Дорогостайський, Василь-Костянтин Острозький/Януш Острозький,
• 17 СТОЛІТТЯ – Павло Дорогостайський, Анджей Фірлей, Казимир Тарновський, Антон Жданович;
• 18 СТОЛІТТЯ: Константій Мокієвський,
  + губернатори Хоментовський, Шток, Леонтьев, Воейков, Голіцин, Румянцев, Трубецкой,
  + коменданти Тарасунов, Герсич, Єренков, Нейбуш, Наумов.

ПРИПУЩЕННЯ
Складається враження, що як тільки андрофаги дорвалися до влади у 18 столітті Обухів став чимось типу приданого, котре передавали щокілька років іншому власнику. Єдине, що треба уточнити, ці прізвища стосувалися і казеної (державної, південної) і власницької (приватної, північної) частини Обухова. Втім, кріпосне право (оброк, відрацювання), попри обухівський краєзнавчий міф, було і там, і там, і єдине.
Комендантам віддавали територію від Яблуневого до Центру, губернаторам від Центру до Піщаної, якщо коротко.

ТОПОНІМИ
Те, що серед власників державної частини дуже багато комендантів Києва, свого часу (карта 1837р), позначилося у вигляді топоніму «КОМЕНДАНТСЬКИЙ ЛІС». Здається, він є там і зараз. Але, під іншою назвою. Там же було деревяне і таке, що не збереглося обійстя когось з цим самих комендантів. Можливо, Турчанинова. Можливо, саме воно стало причиною тамтешньої легенди про «золоту бричку». Зараз це район «Пожарки».
Ну і БАРДІЇВКА. Втім, це відома історія і забута назва.

СПИСОК-2
Власне, так триває тоди, поки наприкінці 18 ст Обухів не дарують київському губернатору Миколі Бердяєву.

• 19 століття – Микола Бердяєв, Олександр Бердяєв, Михайло Бердяєв, комендант Турчанінов, Олександр Горчаков, Костянтин Горчаков (хоча остання документація записана на княгиню Марію).
• 20 століття - купець Гербель.

ВИСНОВКИ
Відтак, що ми маємо в якості узагальнення.

• Документально зафіксовані власницькі ситуації на цій території починаються з ВКЛ і містять в собі як українські, так і польські шляхетські елементи. Згодом їм на зміну приходять расОві колонізатори з боліт.
• Починаючи з постхмельницької окупації Обухів ділиться на дві частини (цей умовний поділ зберігся і досі). Першу віддавали губернаторам Києва, другу – комендантам.
• З приходом протокапіталізму (після відміни феодального кріпосного права у 1862 році) Обухів пару раз продають і купують.
• Етнічний склад власників: литовці, українці, поляки, андрофаги, німці.

ВНЕСКИ
Тут я не буду оригінальним і тому продовжу свою теорію історичної модернізації Обухова. Згідно з нею ми мали 4 етапи розвитку території. Їх ознаки – привнесення капіталу (фінансового, господарського, людського).

За цим принципом більшість власників Обухова були типовими ПАРАЗИТАМИ, крім, можливо:

- ЯНУША ОСТРОЗЬКОГО («батько Обухова») - розбудова, заселення.
- КОНСТЯНТИНА МОКІЄВСЬКОГО («батько обухівців») – заселення після Руїни.
- БЕРДЯЄВИХ, ГОРЧАКОВИХ – ландшафтний дизайн тощо.

ПС. Є вірогідність того, що в окремих випадках зображення підібрані помилково і не відповідають вказаним історичним персонажам.