Власне, питань і ремарок до екскурсовода у мене було багато. Але, час, спека і ще один ентузіаст не дали мені здійснити свій підступний план.
Втім, деякі висновки з екскурсії я виніс.
І так далі.
4. Ні, я не ремствую, я свідомий своєї регіональної “обуховоцентричності” і сподівався, що в Трипіллі теж знають, де наш “історичний пуп”. Не угадав.
5. Втім, якщо серйозно, то у мене є підозри, що подібні речі відбуваються виключно через брак комунікації як між офіційними (пр, музейними) установами, так і незалежними дослідниками. Знову-таки, я прочитав всі (2) праці з історії Трипілля. Але, так щоб я зміг чітко зорієнтуватися в континіумі між Дідковичами і отаманом Зеленим то і ні.
6. Разом з тим очевидно, що відповідь на питання “звідки взявся” (як постав) і тд Обухів лежить також в площині контактів долини Кобрини з місцевими метропольними утвореннями часів пізньої Русі. Трипіллям, передусім. І справа не у гіпотезі Похилевича, згідно з котрою історичний Обухів є похідним від дач трипільських міщан. Хоча питання звідки саме і в який спосіб йшла магістральна колонізація цієї території лишається надзвичайно актуальним. Відтак, чи було саме Трипілля куркою, котре знесло яйце під умовною назвою “обухівські хутори” ми не знаємо.
7. Разом з тим, одним із доказів того, що ми існуємо в одному етнографічному (якщо так можна сказати) просторі були трипільські легенди про підземні ходи. Спочатку про себе, а потім і в голос я зауважив, що подібні є і в Обухові (Нещерові, Безрадичах). Думаю, це типовий корпус для багатьох надзаплавних мисів Київського плато. Додайте до цього ще перекази про “баржі”, “верфі”, “карети із золотом” і на виході буде цілий “пристугнянський цикл”.
***
В сухому підсумку поїздкою я задоволений і сподіваюся, що колись ми спроможемося на спільну експедицію, адже досліджувати і у нас, і у них, і між на території між нами є що. Навіть не (банальне) картографування зарубинецьких городищ від Ходосівки до Ржищева через Обухів і Трипілля було би корисним для локальної історії Київського плато.
відео: Ірина Юхимчук