1.Частина моїх прадідів років 200 + притопала з Волині на Наддніпрянщину. Хоча, власне Чайковські – місцеві (в дослідженій частині). Десь там в лісах були родові гнізда моїх Зберковських, Думінських, Муравських, Бржостовських, Гасперських і інших поліських голодранців («окольної шляхти», науково).
2. Я не медієвіст, але, як і багато інших дослідників вважаю Волинь – регіоном №1 в певному історичному проміжку часу. Плюс я адепт князів Острозьких, котрі, на мою ж скромну думку, принесли з Волині світло реколонізації Середній Наддніпрянщині, зокрема влили душу в темні хтонічні хутори, котрі згодом стали Ольшаницею, Кагарликом, Обуховом і тд.
3. Відтак, у мене є підозра, що частина біляобухівських топонімів це стара поліська лексика, архаїчна сьогодні, типова до 18 ст (переселень з лівого берега Дніпра).
***
Отже, згідно зі «Словником поліських говорів, Лисенко П.С.:
ур.ГОЩІВ. (Густя, Гущя, Густєж, Густяж, Гущак) – хащі, зарості. Підходить 100%.
р.ОРЕЛЬ. (Ареля, Гореля, Гуреля, Реля) – гойдалка. Не знаю як притягнути цю назву до струмка Орель біля Нещерова.
р.КОЗАРКА. (Козирок) – конусоподібна залізна посудина для збирання живиці з сосен.
Попередні версії полягали у тому, що «козарка» є похідним від «козар» (пасе кіз). І ця версія логічна. Втім, «Козарів ліс» з однієї з карт це з високою вірогідністю сосновий бір на піщаних дюнах. Тому як робочу зафіксував.
ст.НЕТЕКА. - по суті це «застояна вода», «болото», котрим візуально могла бути ця повільна і надзвичайно насичена ранньослов’янською археологію, притока Красної.
р.МАНЬКА – архаїчний поліський діалектизм на позначення вуликів (тоді бортів). Версія: хутора під Стінкою, заливні луги між ними і Стугною – привілля для бджіл і відповідного промислу. Припущення пахне медом і величезною умовністю. Але, іншого у мене немає
о.УЮННЕ (Оюн, Уюн, Вуюн) – назва в’юна і найвідомішого біляобухівського озера, як мінімум з 16 по 19 ст.
Ну і ГОЛОВНЕ. Практично щопівроку мені здається, що я знахожу «правильну» версію походження КОБРИНИ. Власне, я до цих пір майже переконаний у тому, що вона має
Так було до сьогодні. Сьогодні словник поліських діалектизмів видав, що це слово може позначати «якісь поділи на водоймі чи водойми». І як тут не згадаєш нарізану наче палку колбаси течію Кобрини:
- колись це були відтинки між водяними млинами;
- потім між ставками на річці;
- зараз між ставками, котрі концентрують воду на відміну від пересихаючих проміжків між ними. Варіант? ТАК.
***
З ПОЛІСЬКОГО, совою натягнутого на глобус Обухова зустрічаються ще, як мінімум, 2 терміни:
1. г.Кукса – жіноча, спеціально заплетена коса. Ну, до певної міри візуально схожа.
2. ур.Кругляк (Круглик) – поганий сінокос на заболоченій території. Урочище було біля Нетеки, так шо цілком можливо.
***
З іншого, гідронімічного, НЕ ПОЛІСЬКОГО:
1. р.Домаха – забута назва одного з рукавів Дніпра. Гідронім, ймовірно, похідний від риболовецької хатки.
2. р.Бобриця – очевидно, що від тварини. Втім, в одному зі словників я зустрічав як похідне від «бориця» - «бір».
3. р.Аршинка – не знаю, але, можливо, це від «аршин», що опосередковано вказувало на розмір.
***
З НЕІДЕНТИФІКОВАНОГО: що значить назва р. Івковатиця я навіть теоретично не уявляю.
***
ВИСНОВКИ:
- Ні, я не наполягаю на буквальному поліському прочитанні вказаних гідронімів.
- Я лише підозрюю, що в певних, конкретних випадках це було можливо, оскільки контакти між регіонами були досить тісними в період 15 – 18 ст.
- Втім, однозначні висновки робити не можна і не треба. Мій метод – фіксація континіуму варіантів і інтерпретацій. Поза відверто фантастичними, звичайно.
***
Фото з varash.rayon.in.ua та hroniky.com., Полісся, початок 20 ст.
